Доброго вечора, спільното! Мій "Народжений" отримав одразу декілька подарунків!

 "— Ех, хлопче, — до Роберта підсів буркотливий стариган, — ці кляті машини колись знищать нас. Вони вже до біса розумні, а стануть ще розумнішими.

— Може тому вони й не стануть нас нищити? — усміхнувся кіборг.

— Га?

— Тому що будуть розумнішими за нас.

— Та що ти таке мелеш! — обурився старий. — Хіба робот може намалювати Мону Лізу? Ну звісно, він може, але тільки після того, як Мону Лізу намалює людина. Ні, людина все ж створена Богом за своєю подобою!

— А роботи створені людиною за своєю подобою, — вже відверто знущався Роберт. — То, може, вони такі самі, як і люди? 

— Дурниці кажеш, хлопче! — старий зірвав з себе бейсболку та зім’яв у руці. — Людині ніколи не стати Богом, роботу — людиною! 

— А людина може стати роботом?

— Навіщо?

— Ну, щоб жити вічно, наприклад, — Робертові було трохи соромно цькувати діда, але він дуже знудився.

— Це як так?!

— Ну ось зараз введуть нанітів, потім ще раз, а потім дивишся в дзеркало а ти вже із заліза!

— Що?! Як?! — старий підхопився з дивана і побіг до медсестри. — Мене що, на робота перетворять?!

Медсестра, чи як там її посада називалася, подивилася на Роберта поглядом, що казав: “Ну, дякую!”. Чоловік почервонів. Чомусь останніми днями він постійно вчиняв якісь чудернацькі витівки."

Дуже цікавий погляд від Тетяни Гищак. Дякую колезі, вказала на слабкі місця в роботі. 

Від Єви Ромік з якою Ви зможете ознайомитися на сторінці твору. 

Подякував всім небайдужим до моєї творчості!