РЕЦЕНЗІЯ НА ТВІР

ДІСКЛЕЙМЕР: автор блогу не є фанатом любовних романів, не отримує ніякої винагороди за дану рецензію.

Чесно кажучі, прийшов до цього твору з марафону взаємного читання. Так-так, одного з тих самих, які викликають стільки суперечок. І з перших сторінок зрозумів, що це не той звір, якого я планував побачити у своєму сачку. 

Замість дорослих людей з поглядами підлітків я побачив емоційно достовірних персонажів, таких, яких можна побачити навколо, якщо уважно дивитися. Замість сумних стогонів - легкий гумор та самоіронія. Замість королів, служанок та наложниць - прості люди, з якими я міг би бути знайомим. Відчуття реальності того, що відбувається на сторінках, не полишало мене не на мить.

"Маріш! Це крінж!" - скільки разів ми отримуємо подібну "критику" того, що робимо? Байдуже, чи то написання книг, малювання, створення музики... Роставання людей, які просто не підходили одне одному без жодного сканндалу чи крику? Відчув, що просто випадково забіг в кімнату батьків у незручний момент...

Кав'ярня, клієнти, жарти про логістику (о так, ті самі проблеми, з тими самими людьми!) ідеальне місце для вдумливого спостерігача. Бариста за барною стійкою може описати персонажа влучніше, ніж юнак, який вивчав навколишній світ по РПГ-іграм.

"Звір-непісець", та інші фантастичні звірі, які є супутниками кожного автора... Чудово, що Ви знайшли це)) Та навіть те, що "деякі клієнти вміють робити мозок вагітним"! Я в захваті. Пишіть далі. Не зупиняйтеся!