«особисте життя Джона Р.» — бухгалтерія почуттів
Є люди, які вміють фліртувати. Є люди, які хоча б розуміють, коли з ними фліртують. А є Джон Ройстон.
І от на ньому природа, здається, вирішила провести експеримент: що буде, якщо взяти людину, здатну працювати з цифрами, але абсолютно безпорадну перед звичайною людською симпатією?
Сьогодні на моєму читацькому операційному столі роман «Особисте життя Джона Р.». Прочитано перші 25 сторінок, тож ділюся першими враженнями. Без спойлерів, але з традиційним бажанням розібрати персонажів на психологічні запчастини.
Головний герой, якого хочеться обійняти. А потім струснути.
Джон — молодий бухгалтер із таким рівнем невпевненості в собі, що його внутрішній критик, мабуть, працює понаднормово й без вихідних.
Він аналізує кожне слово, кожен погляд, кожну інтонацію. Там, де інша людина просто підтримала б розмову, Джон встигає подумки пережити ганьбу, звільнення, суспільний осуд і, можливо, кінець цивілізації.
І це смішно. Справді.
Але приблизно після чергової внутрішньої катастрофи виникає бажання сказати: «Джоне, сонечко, просто відповідай на запитання. Ніхто тебе не їсть».
Хоча саме ця незграбність і робить його не картонним ідеальним красенем, а людиною з комплексами, страхами й цілком зрозумілим бажанням бути комусь потрібним.
Гумор. Місцями влучно, місцями хочеться натиснути кнопку прискорення.
Авторка явно любить комедію незручних ситуацій. І вміє створювати моменти, коли читач одночасно сміється та відчуває сором за персонажа.
Однак є нюанс.
Іноді жарт уже відбувся, читач його зрозумів, усміхнувся й готовий рухатися далі. А текст продовжує пояснювати, чому ситуація смішна, що відчув герой і наскільки катастрофічним він вважає власне становище.
У результаті частина гумору втрачає гостроту.
Бо хороший жарт — як бухгалтерський звіт. Якщо все зійшлося з першого разу, не треба перераховувати ще п'ять.
Персонажі та діалоги
Другорядні герої тут доволі яскраві. Іноді навіть настільки, що головному хочеться видати каску, бронежилет і путівку до санаторію.
У кожного свій темперамент, своя манера спілкування, своє бачення того, як іншим правильно жити.
Завдяки цьому історія не замикається виключно на переживаннях Джона.
Діалоги переважно емоційні, з підколами, непорозуміннями та словесними перепалками. Проте подекуди персонажі говорять надто розлого, а їхні репліки супроводжуються такими детальними поясненнями, що розмова втрачає природний ритм.
Тепер моя улюблена частина — редакторська буркотливість.
За перші 25 сторінок помітно, що тексту не завадила б додаткова редактура.
Насамперед це стосується довгих речень, повторів, пунктуації та надмірної деталізації внутрішніх переживань.
Іноді одна емоція описується кількома способами поспіль. Герой зніяковів — ми зрозуміли. Він почервонів — закріпили. Він подумав, що виглядає безглуздо, — прийняли. А потім нам іще раз пояснюють, наскільки він зніяковів.
Також трапляються незграбні мовні конструкції, які змушують перечитувати речення.
Водночас авторці вдається передати характер головного героя саме через його спосіб мислення. Тому я б не радила безжально вирізати всі внутрішні монологи. Радше трохи їх підчистити, залишивши найвлучніші.
То що в підсумку?
Перші 25 сторінок залишили неоднозначне, але загалом зацікавлене враження.
Це історія не про ідеальних людей з ідеальними репліками. Тут багато незручності, невпевненості, перебільшень і ситуацій, у яких хочеться сховати обличчя в долонях.
Мені подобається, що головний герой має виразний характер і не перетворюється на чергового всесильного підкорювача жіночих сердець.
А от темпу оповіді часом бракує легкості. Деякі епізоди виграли б, якби авторка більше довіряла читачеві й дозволяла йому самому зрозуміти емоції та жарти.
Вердикт після перших 25 сторінок: потенціал є, гумор є, персонажі запам'ятовуються. Редакторська рука теж не завадила б.
Чи хочеться читати далі? Так. Хоча б для того, щоб дізнатися, чи навчиться Джон колись розмовляти з людьми без термінового засідання внутрішньої комісії з питань катастроф.
А ви любите романтичні комедії з незграбними головними героями? Чи вам ближчі персонажі, які завжди знають, що сказати?
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиБо хороший жарт — як бухгалтерський звіт. Якщо все зійшлося з першого разу, не треба перераховувати ще п'ять.
Видатний афоризм від Елани Чунту!
Пацюк Червоній, Дяки, я старалась))
Чудовий розбір, як і завжди)
Ксенія Терещенко, Дякую))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати