«особисте життя Джона Р.» — бухгалтерія почуттів

Авторка: Дана Новак

Є люди, які вміють фліртувати. Є люди, які хоча б розуміють, коли з ними фліртують. А є Джон Ройстон.

І от на ньому природа, здається, вирішила провести експеримент: що буде, якщо взяти людину, здатну працювати з цифрами, але абсолютно безпорадну перед звичайною людською симпатією?

Сьогодні на моєму читацькому операційному столі роман «Особисте життя Джона Р.». Прочитано перші 25 сторінок, тож ділюся першими враженнями. Без спойлерів, але з традиційним бажанням розібрати персонажів на психологічні запчастини.

Головний герой, якого хочеться обійняти. А потім струснути.

Джон — молодий бухгалтер із таким рівнем невпевненості в собі, що його внутрішній критик, мабуть, працює понаднормово й без вихідних.

Він аналізує кожне слово, кожен погляд, кожну інтонацію. Там, де інша людина просто підтримала б розмову, Джон встигає подумки пережити ганьбу, звільнення, суспільний осуд і, можливо, кінець цивілізації.

І це смішно. Справді.

Але приблизно після чергової внутрішньої катастрофи виникає бажання сказати: «Джоне, сонечко, просто відповідай на запитання. Ніхто тебе не їсть».

Хоча саме ця незграбність і робить його не картонним ідеальним красенем, а людиною з комплексами, страхами й цілком зрозумілим бажанням бути комусь потрібним.

Гумор. Місцями влучно, місцями хочеться натиснути кнопку прискорення.

Авторка явно любить комедію незручних ситуацій. І вміє створювати моменти, коли читач одночасно сміється та відчуває сором за персонажа.

Однак є нюанс.

Іноді жарт уже відбувся, читач його зрозумів, усміхнувся й готовий рухатися далі. А текст продовжує пояснювати, чому ситуація смішна, що відчув герой і наскільки катастрофічним він вважає власне становище.

У результаті частина гумору втрачає гостроту.

Бо хороший жарт — як бухгалтерський звіт. Якщо все зійшлося з першого разу, не треба перераховувати ще п'ять.

Персонажі та діалоги

Другорядні герої тут доволі яскраві. Іноді навіть настільки, що головному хочеться видати каску, бронежилет і путівку до санаторію.

У кожного свій темперамент, своя манера спілкування, своє бачення того, як іншим правильно жити.

Завдяки цьому історія не замикається виключно на переживаннях Джона.

Діалоги переважно емоційні, з підколами, непорозуміннями та словесними перепалками. Проте подекуди персонажі говорять надто розлого, а їхні репліки супроводжуються такими детальними поясненнями, що розмова втрачає природний ритм.

Тепер моя улюблена частина — редакторська буркотливість.

За перші 25 сторінок помітно, що тексту не завадила б додаткова редактура.

Насамперед це стосується довгих речень, повторів, пунктуації та надмірної деталізації внутрішніх переживань.

Іноді одна емоція описується кількома способами поспіль. Герой зніяковів — ми зрозуміли. Він почервонів — закріпили. Він подумав, що виглядає безглуздо, — прийняли. А потім нам іще раз пояснюють, наскільки він зніяковів.

Також трапляються незграбні мовні конструкції, які змушують перечитувати речення.

Водночас авторці вдається передати характер головного героя саме через його спосіб мислення. Тому я б не радила безжально вирізати всі внутрішні монологи. Радше трохи їх підчистити, залишивши найвлучніші.

То що в підсумку?

Перші 25 сторінок залишили неоднозначне, але загалом зацікавлене враження.

Це історія не про ідеальних людей з ідеальними репліками. Тут багато незручності, невпевненості, перебільшень і ситуацій, у яких хочеться сховати обличчя в долонях.

Мені подобається, що головний герой має виразний характер і не перетворюється на чергового всесильного підкорювача жіночих сердець.

А от темпу оповіді часом бракує легкості. Деякі епізоди виграли б, якби авторка більше довіряла читачеві й дозволяла йому самому зрозуміти емоції та жарти.

Вердикт після перших 25 сторінок: потенціал є, гумор є, персонажі запам'ятовуються. Редакторська рука теж не завадила б.

Чи хочеться читати далі? Так. Хоча б для того, щоб дізнатися, чи навчиться Джон колись розмовляти з людьми без термінового засідання внутрішньої комісії з питань катастроф.

А ви любите романтичні комедії з незграбними головними героями? Чи вам ближчі персонажі, які завжди знають, що сказати?

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Пацюк Червоній
21.11.2026, 23:28:36

Бо хороший жарт — як бухгалтерський звіт. Якщо все зійшлося з першого разу, не треба перераховувати ще п'ять.
Видатний афоризм від Елани Чунту!

Елана Чунту
21.11.2026, 23:35:27

Пацюк Червоній, Дяки, я старалась))

Чудовий розбір, як і завжди)

Елана Чунту
21.11.2026, 23:35:14

Ксенія Терещенко, Дякую))

Інші блоги
Візуалізація першої книги «ціна твоєї надовіри»
Сьогодні виклала 9 главу моєї першої книжки. Ось так я бачу в своїй уяві те, що відбувалося в сімейній пекарні "Теплий кошик"
Не введи нас у спокусу. таймінг виходу розділів
Скажу щиро та чесно. Книга в стані написання. З усією повагою, намагатимусь писати по розділу кожного дня. Але день іноді може розтягуватись, тож сильно не кусайте. Або кусайте, я не проти.
Оновлена обкладинка та новий розділ уже на сайті!
Вирішила змінити обкладинку на щось більш даркроманівське. Залишила тільки свій шрифт — ніби й простенько, але пасує до інших моїх книг. Як вам новий варіант? А ще в сьогоднішньому розділі ви нарешті дізнаєтеся,
Чоловіки його кола не благають?
Ліана різко повертається до дверей, накидаючи плащ на плечі. Гордість і образа зараз ведуть її вперед — геть із мого дому. Але вона кохає мене, я це знаю! Кохає так само сильно, як і я її, з того самого проклятого моменту,
Оновлення + Візуал! Глава 21 Шлюбу без правил
Глава 21 ВЖЕ НА САЙТІ!❤️❤️❤️ Один ковток води, спека, випадковий доторк... і межа між ними розмивається в одну мить. Пристрасть спалахує з новою силою, забираючи залишки здорового глузду. Орест готовий зайти далі, вона
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше