Ірина Скрипник надихнула мене на написання цього блогу. Але я вирішила повернутися ще до першого кола взаємного читання малих за розміром творів. 

Поміж чудових робіт особливо хочу відзначити ті, що торкнулися мене. Які я відкрила для себе. 

Світлана Фоя: Червоні маки і Анна Лінн: Сирени — це два погляди на війну. І не важливо яку — стару, чи нову. Що гримить ракетами, чи вбиває зсередини. Дуже сильні твори, як на мене.

Ньюбі Райтер: Маленька Люда — цей твір для мене дуже багатошаровий. Коли з кожним прочитанням усвідомлюєш ще щось. Це психологія людської поведінки, вселенського масштабу.

Ну і звісно Неба Крайчик: Валерріан операція мишу в капець  Коли душа просто потребує відпочинку від навколишнього хаосу. Ну і як можна не любити котів.

А тепер друге коло.  

Діана Козловська — Веселого Різдва  та Очерет: Укус

 Два твори що відкривають перед нами завісу постапокаліпсису.

Один дає надію, натомість інший прибирає будь який варіант для тих, хто задає собі питання «А може мене це омине?»

Це мабуть той жанр який я можу перечитувати по кілька раз і він мені ніколи не набридне. І той варіант, коли я хочу вимкнути пам'ять і прочитати ці твори знову, як в перший раз.

Ларія Ковальська — Волошковий букет  — історія про кохання, але на відміну від загальної маси історій, що на Букнеті дуже багато, ця унікальна. Це вам не просто кохання— зітхання. Це дія, вчинки, глибина. Як би всі романи про кохання були такими.

Ірина Скрипник Ціна за п'ять душ моторошна історія, яка і справді жахає. Дуже смачно.

Саме заради цих історій, я колись і прийшла на Букнет. Відшукати їх між тисячами інших іноді дуже важко, особливо коли твір малий за розміром. Але вони однозначно заслуговують бути прочитаними.