195
Анотація до книги "Веселого Різдва"
Це постапокаліптична розповідь хлопця, який пережив кінець світу в Різдво. Через рік від зомбі-людства залишилися лише спогади, які гниють на вуличках мертвого міста, а Шон — головний герой оповідання, прямує до супермаркету за різдвяною вечерею, пригадуючи все, що сталося з ним і світом за цей довгий, самотній рік апокаліпсису. Єдиний його супутник — це руда лисиця, яку він назвав на честь своєї загиблої сестри Рейчел. Але все змінюється, коли хлопець бачить яскравий салют в різдвяному небі та дзвінкий сміх, що лунає над давно вимерлим містом. Невже він не один в цьому самітному, позбавленому радості світу?
41 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦікава історія . Змушує задуматись.
Олена Мисак, Дякую ❤️
+ :))
Оксана Павелко, ❤️❤️❤️
Вітаю з новинкою!
Що до персонажів, їх не багато, але все на своєму місці, навіть лисиця)
Головний герой - звичайний чувак, читаючи про пригоди якого думаєш - так би, мабуть, і вчиняв би у подібній ситуації. Його думки та дії логічні.
Sandr, В голові був образ Дедпулу тільки без супергеройських здібностей) Мені хотілося якось зобразити комічність в трагедії) Якось так)
Лисиця у светрі - ван лав!
Милий супутник ГГ, добре прописаний, це не домашній песик, а все ж хижий звір, який все одно товаришує з останньою(ні) людиною. За светр+
До речі, можливо я упустив, а що з тваринами у світі? Окрім лисиць, хтось ще залишився? І чи діє якось на них "вірус" (ну схоже що ні, але просто от зараз, коли пишу, стало цікаво).
Діана Козловська, Навіть не знаю, чи варто збільшувати оповідку до більшої форми. Фона офігецьки працює саме як оповідання. Інколи більше не означає краще. Хоча справа, звичайно, Ваша, як автора.
Світ.
Писав у першому коменті, але іще додам. Так, це апокаліпсис на який заслуговує людство. Зомбі, які насправді просто форма сметрі. Хвороба з відтермінованим строком. Ні грибів паразитів, ні чудовиськ, і головне ні жодному прогресу та розвитку. Всього лише довге вмирання тіла при, якщо я вірно зрозумів, при миттєвій смерті особистості. Загалом це тло для останньої подорожі героя. Ні особливих небезпек (якщо діяти з розумом), а всі виклики - мають рішення.
Світ для купки(якщо вони є) обраних, кого не вразив "вірус" чи "хвороба".
p.s. особливих хибодруків й, тем паче, нелогічностей - помічено не було.
p.p.s сподобалась візуалізація наприкінці, вона доречна.
Sandr, Дякую ще раз)
Друга частина. Френк.
А ось цей персонаж - це ідеальна постать для правильного розвитку саме цієї історії, та задуму. І це чудово, що авторка не вкрутила сюди якого-небудь темного лиходія/збоченця/потвору(чого насправді й можна чекати від зомбіапокаліптичного виживача), та навіть просто хаотично-нейтрального персонажа. Френк такий який і має бути саме в цій історії. Це світла пляма, у одноманітному житті ГГ. Ну і, якщо подумати глибше, це насправді надія на те, що можливо герої знайдуть таки іще когось. І можливо протилежної статі, які думки і були у ГГ до знайомства з Френком.
Коментар в межах марафону взаємного читання.
Мені насправді ніколи не подобалась тема зомбі апокаліпсису, їх нашестя та різноманітні виживачі у таких світах. Здається, що все можливе тут сказано. Я навіть ходячих мерців, на яких був хайп свого часу не дивився, не кажучи про іще більш хайпове "Ласт оф ас". Не цікаво бо.
Але у цьому випадку шановна пані авторка створила дуже цікавий текст, який ламає логіку подібного сетінгу. Зомбі тут лише тло для переживань та пригод головного героя. Ну і якщо закінчувати зомбі-тему, сам апокаліпсис та "потвори" описані максимально логічно та реалістично. В такий сценарій легко віриш. Апокаліпсис на який заслуговує людство.
При всій ніби то похмурості сетінгу та подій - оповідання максимально тепле та добре. Переживання героя прописані чесно і в них також віриш. Це нормальна поведінка людин, що залишилась сама в таких от обставинах. Другий розділ іще більше додав тепла і мінімальної віри у людей. Загалом, упродовж оповідання не відпускало відчуття, що все найгірше в історії вже сталось і з героєм насправді нічого поганого відбутись не може. Принаймні в межах історії.
Цей твір - маніфест антиапокаліпсису.
Цим він і чудовий!
Sandr, Дякую за відгук, рада, що сподобалося)
https://booknet.ua/blogs/post/406094 мій відгук в рамках безстрокового марафону.
Janina Feniks, ❤️ Дякую, іду читати)
Ну що ж мій вирок.Книга мені сподобалася, вона не банальна і гарно відкриває людські почуття.
Знаю, що багато хто вважає, що кінець сумний, бо розраховували на романтичну зустріч і можливо не свідомо бажання продовжити людський рід)))) Я не виняток, шкода Шона йому 25 рочків і його бажання і розчарування цілком природні.Єдине я не вважаю, що кінець сумний. В моїй уяві, поки вони ішли до Фреда на колу, він виявився канібалом і смаколиками заманював до себе людей. І я чекала всю дорогу коли він себе видасть. Одразу видно як я довіряю людям))))
Діана Козловська, Так дівчина там лишня точно не буде, хоча Рейчал може не погодитися))
Ох я майже сама відчула розчарування Шона.Це те саме, що чекати на день народження велосипед, а отримати носки.А ще хотілося згадати мої очікування в магазині, я все чекала, що хтось вискочить на нього, але ти це спеціально прописала так, я це просто знаю))))
Діана Козловська, Я б теж так зробила)))
Вашу книгу залишила на десерт і з великим задоволенням читаю її знову.
З першої ж сторінки відчувається самотність гг, а можливо навіть і депресія.Схоже навіть інтровертам у певний час набридає самотність.Вірус передається повітрям і це на мою думку одне із самих логічних пояснень чому він так стрімко розповсюдився.А ще укуси зомбі, дякую, що не повторили кліше.
Діана Козловська, Хорошу книгу читати двічі не гріх)
Єдине що видається дивним, це відсутність в магазині різних смаколиків, бо термін придатності у них зазвичай багато років.Якщо ж це через мародерів, то не зрозуміло чому Шон так упевнений, що він єдиний приставник людства(монолог перед щуром)Все інше мені зрозуміле.Радує його взаємодія з лисицею, обожнюю цих тварин, хоча б хтось розбавляв його самотність, він навіть почав її сприймати за молодшу сестру.
Elaren Vash, ахах так, в уяві автора, справи зі смаколиками кепські)) я просто часто дивилася зомбі серіали, то там банди все під нуль підчищали) Гадаю, якщо зроблю книгу все-таки більшою, цей момент пропишу))
Нарешті хтось сказав про страшний сморід і про те що хворі (зомбі) не можуть перетравлювати їжу.Ти описала його стан на початок апокаліпсиса і якщо відкинути дівчачі пісеньки, то він схожий до мого стану 24 лютого.
Elaren Vash, о, так) Я просто завжди над цим замислювалася) В мене є трохи медичної освіти (не довчилася) тому ставлю питання на всі ці процеси в гніючому тілі)
ахах ті пісні згадала суто для якось власного гумору) наче трохи атмосфери дедпула)
Вступ ви написали, робіть продовження.
Марк Лапкін, Це поки що драббл. У мене є проєкти в процесі, тому поки я не збираюся продовжувати. Хоч і гадала, що обов'язково це зроблю незабаром. Наразі поки ні. А там подивимося)
Ну ось вже в розділі про Френка мої надіі справдились і зʼявились хоч і не чіпсики, але кока кола.
Напевно цей розділ і є доказом того що розділи краще не іменувати, бо на хвилинку і справді думаєш що Шон знайде якусь дівчину, але памʼятаєшь назву розділу і сподівань - зіро.
І чого так сумувати якщо знайшов товтунця? Якщо зомбі почнуть знатись за вами, першим вони зʼїдять тогг хто повільніше бігає. Мати друга товстуна це стратегічна перевага!
Марк Лапкін, я наперед зазначаю, що в книзі немає любовної лінії. Розділ має так називатися)
Жарт прикольний)
Є питання.
Тобто Шон любить чогось смачненького поїсти, та і пройшов усього лише рік від Апокаліпсісу. Чому б не хрустіти чіпсики/вафельки/печивко 24/7? Це зараз я сухарики і чіпсики не їм бо шкідливо, а усякі желейки і вафельки довго зберігаються.
Сподіваюсь в наступних розділах будуть чіпсики
Марк Лапкін, Він декілька тижнів не виходив з дому) В моїй уяві, люди займалися мародерством, тому майже нічого не залишилося. А те що залишилося, він вже з'їв на минулих вилазках) Певно, я не вдавалася в детальні описи щодо цього)
Нарешті хоча б одна людина написала в зомбі апокаліпсісі ці строки "прокусити людьску шкіру через одяг вкрай важкувата справа". Бо я на випадок зомбі апокаліпсісу одягнусь в усе джинсове, і сподіваюсь далі Шон зробить те саме.
Марк Лапкін, були такі думки: "а щоб я робила, якщо стався омбі-ап?") Ось вони й втілилися в цей твір)
Рецензія на книгу https://booknet.ua/blogs/post/404080
Elaren Vash, ❤️❤️❤️ Вдячна)
Ді, написала рекомендацію, але Букнет поки не надає її надіслати, буде доступна з 9-го. Тож почекаю, але обов'язково порекомендую!
Бережи себе. Натхнення тобі! Ти чудова авторка і хороша людина — завжди пам'ятай це! (~￣³￣)~
Лекса Т. Кюро, Юхуу) Я рада, що захотілося залишити рекомендацію ❤️ Дякую, дякую і ще раз дякую) Бажаю тобі всього найкращого!) Ти бережи себе, в Києві зараз страшно й морально важко. Обіймаю!
Ді, це надзвичайно. В мене аж сироти виступили на шкірі, і так світло-тепло стало на душі.
Безмежно дякую за цей твір, і за слова в кінці (~￣³￣)~ Кожному потрібен такий Френк, ти права!)
Рейчел — це ЩОСЬ! Мені навіть стало прикро, що ця історія так швидко скінчилася. Може колись продовження напишеш (人 •͈ᴗ•͈) Там же в тебе такий безмежний простір для фантазії*\0/* Я б з задоволенням читала!)
А спочатку я, як і Шон, думала, що Френк дістане сокиру чи щось таке)) Мабуть, треба переходити з зомбі-серіалів на щось більш приємніше)
Лекса Т. Кюро, Це одна з книг, яку я завершила на такій світлій ноті) ❤️ Взагалі хотіла писати книгу з цього драбблу, але почала "Чарну") Можливо, колись дійдуть руки) Неймовірно вдячна, що ти прочитала!) ❤️❤️❤️
Ді, прочитала першу частину — це дуже круто! В тебе неперевершений стиль, дуже кінематографічний, ніби я всередині цієї історії, ніби я — Шон! А ще це як взяти книгу «Над прірвою у житі» та поєднати з серіалом «Останні з нас»!) Шон нагадав своїми роздумами героїв цієї книги та фільму.
Крім того, дякую тобі за реалістичність щодо зомбі — це набагато логічніше, ніж я бачила у всіх фільмах про зомбі!)
Лисиця Рейчел сподобалася, вона має характер)) А те, як Шон розмовляє з зомбі в магазині — дуже крутий хід, нагадало це фільм «Ізгой» з Томом Генксом, коли він з м'ячем розмовляв... Самотність і не на таке здатна:(
Салют в кінці, справді, подарував надіюЧитаю далі!)
Лекса Т. Кюро, Дуже рада, що викликала такі порівняння ❤️❤️ Вдячна за твою увагу! Обіймаю)
Запрошую прийняти участь у голосуванні ТОП-5 (докладніше у блогах: https://booknet.ua/blogs/post/368788 (до 5 грудня включно) і https://booknet.ua/blogs/post/368817 (до 24 грудня включно). Принцип голосування побудований таким чином, що Ваша участь забезпечить Вашому твору більше шансів потрапити в ТОП марафону. Крім того, від кількості оцінок залежить об’єктивність вибору. Тож маю надію побачити Ваш допис під цими блогами.
Відгук у рамках марафону
https://booknet.ua/blogs/post/367161
І ще раз дякую за оповідання, я от зараз перебираю його події і все ще під приємними враженнями
Катерина Лилик, Ще раз щиро дякую ❤️
Так чарівно і мило. Я багато чого очікувала, але це неймовірно цілісно у своїй формі, у своєму змісті та думці. Дякую!
Катерина Лилик, Дякую вам ❤️
Не дуже люблю такий жанр, проте твоя книга мені сподобалась)
Цікаво вийшло)
langouer, Дякую ❤️
Тема лиса у светрі вимагає продовження))
Наталка Черешня, Обов'язково)) дякую ❤️
Привіт!
Я, як фанатка лиса у светрі, хотіла би, щоб з ним познайомилися й інші. Тому запрошую на свій марафончик. Він тільки розкручується, але оповідання від цікавого автора поки що на заміну є. Поилання тут: https://booknet.ua/blogs/post/363457
Тетяна Гищак, Привіт, я залюбки б, але в мене вільного часу дуже мало( я бачила, але поки що розумію, що не встигну, тож не берусь) дякую за запрошення!
Хоча це і не мій жанр, але це оповідання мені сподобалося реалістичністю деталей та цікавою психологією. Цікаво, куди поведе сюжет далі.
Наталія Девятко (Natalia Devyatko)
Natalka, Дякую, завітаю до вас подивитися)
Вітання))
Давно я не читала чогось гарного. Ваша історія непогано виділяється на фоні інших. Я не фанат пост-ап, але крізь гарні книги не можу пройти.
Авторка цікаво прописала кожну сцену, почуття та атмосферу, завдяки цьому з головою поринаєш у світ Шона.
Перша глава, ніби вступна, докладно розповідає про цей моторошний світ. У якихось моментах, поринаючи в оповідання, я переносилась у найстрашнішу дату кожного українця. Відчуття, які важко забути. А ось друга глава, вона мені більше сподобалася, уже більше лайт версія із життєрадісними нотами. Глава, що дає надію та показує, що попри біль та смуток, є місце справжній дружбі та смішним моментам. Посміхатися можна й у важкі часи.
Єдим мінусом, як на мене, є обкладинка. Вона, ніби й підходить тематиці оповідання, але не дуже привертає увагу читачів.
Мері Малфо, Дякую за відгук)
На обкладинці саме Шон (я його таким уявляю). Можливо, відлякує читачів, але я кайфую) не дуже подобаються обкладинки, які популярні на цьому сайті, мене вони відштовхують. Коли занадто багато всього на одному малюнку — це не для мене) Але дякую, я ціную вашу думку)
Вааааа! Як я вдало зайшла! Дуже атмосферний пост-ап. Дуже реалістичний герой, до котрого я одразу прониклась емпатією. Напевнотому, що сама гік і кінець світу помітила б лишень коли в мене закінчиться кава і відрублять до ктулхової бабусі інтернет.
Історія, попри похмурий антураж мені здалась дуже життєствердною. Про те що навіть по той бік апокаліпсиса є місце людяності, смішним лисицям і справжній дружбі.
Одним словом мені зайшло! Настільки що я на вас підписалась.
Винесемо за скобки те що моя хвора фантазія парі гг додумала слешне продовження, але то вже питання моєї зіпсованої коміксами, мангою і фанфіками психіки.
Дякую за новорічний настрій. Натхнення вам! Чудово виходить.
Про опечатки, русизми і коми не в тих місцях взагалі не говорю. Я їх не помічала. Меня просто настільки сподобалась історія.
Діана Козловська, Тут багато чоно не люблять. Чудово розумію.
Із задоволенням почитаю повну версію. Задумка напрочуд цікава. Тож один читач у вас вже є.
Вітання з марафону) Одразу скажу, що у автора добре вийшло передати атмосферу постапокаліпсису. Дуже деталізовано, картинка у голові з'являється з перших сторінок. Задум трохи моторошний, але цікавий. А як далі жили герої? А може все-таки якась дівчина вижила?)) Як ще бешкетувало лисеня?) Мені захотілося продовження історії)
Лія Стейс, Дякую) Навзаєм)
Ваааа! пост-ап! Все! я побігла читати!
Ал Бєлко, :333 приємного читання)
Вітаннячка з марафону! Відверто кажучи, подивившись на обкладинку, не мала впевненості, що оповідання взагалі мені зайде. Але як же я помилялася! Це ж справжній скарб!!! І так не схоже на банальні оповідання про Новий рік, дідів морозів (пережиток совку) та, ще гірше, сучасних "принців" для недолугих "попелюшок". А тут мене чекала неординарна розповідь про пост-апокаліпсис. Та ще й з такими чудернацькими героями! Чесно, я б почитала далі про пригоди Шона, Френка та Рейчел. Як би вони вживалися з реальністю. Це ж цілий цикл зробити можна було б! Ваше оповідання цілком заслуговує широкої аудиторії. Такі неординарні твори мусять популяризуватися, адже так мало оригінальності серед нас, сучасних авторів. Дякую за приємно проведений час та успіхів у конкурсі!!!
Діана Козловська, Жанр - топчик. Якщо і надалі в такому стилі писатимете - обов'язково на Вас підпишуся. Ковток свіжого повітря у літературі!))
Лисиця у светрі сестри, слід від маминого укусу і банальний домашній затишок, який сприймається як щастя. Ми не цінимо, що маємо. Еге ж?
Нарешті! Гарна ідея в цікавій обгортці. Лаконічно і якісно. Як це так, харизматичний хлопчик не зустрів супердівчинку на руїнах апокаліпсису? На Букнеті? Тільки за це вже можна ставити уподобайку)
Тетяна Гищак, Дякую вам за увагу і відгук :3 Дуже приємно)
Я вже почала читати ваш твір, чекаючи у черзі. І вперше мене не дратувало, що довелося чекати так довго)) Скоро я завітаю до вас :3 Натхнення)
Привіт з марафону! Я щиро радію, коли мені зустрічаються такі твори, як ваш. По-перше, приємно читати, бо ви нормально його відредагували. По-друге, написано саме так, як і мав себе поводити головний герой. Тобто для підлітків і з гумором. Стиль дуже приємний, історія крута! У такому короткому творі ви показали читачеві багато всього!)
Дякую Вам за розповідь, я у захваті.
Хочу взяти ваше оповідання для телеграм-каналу на огляд, якщо ви не проти. Думаю, багатьом сподобається!)
Катерина Колесник, Привіт!) Щиро вдячна вам за відгук!) Отже, недарма писала :33 Мені дуже приємно) Звісно, буду рада побачити оповідання на телеграм-каналі) Підпишуся :3
Чекайте сьогодні мене в гості до вашого твору)
Неймовірно прекрасна історія. Навіть у самі темні часи, можна знайти світло. Для нас це зараз особливо актуально. Дякую за чудовий твір.
Наталія Ковган, Дякую вам за увагу)
Мені дуже сподобалося. Герой, хоч і перебуває у безнадійному стані, але не бажає здаватися. Дуже чекаю на продовження.
Наталія Ковган, Вдячна за ваш коментар!) Сюжет вже давно готовий, залишилося все прописати) В цю п'ятницю я завершу свій твір) Гарного дня!)
О, з новинкою, дорогенька :)
Вірджинія Хоуп, Дякую :333
Вітаю вас з новинкою. Цікаво поєднання: різдва та апокаліпсиса. Спробуємо почитати. Регулярно плануються продовження?
Наталія Ковган, Дякую!) Сподіваюсь, що в мене вийде здивувати вас і зацікавити)
Так, планую закінчити цей твір до наступного тижня, адже розповідь невеличка) Наступна частина — остання)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати