Автор і його герої (візуал)

Вітання))

Продовжуємо тему відморожених блогів?)) ❄️❄️❄️

Я до речі, сьогодні припустила причину своєї "відмороженості")), коли побачила як дівчина, років десь пятнадцяти, йшла без шапки. На хвилиночку мороз був десь дванадцять градусів. Я подумала - невже їй не холодно? А потім я згадала себе у 15-16..і що ви думаєте? Я теж відмовлялася носити шапку у тому віці)) Кошмар...ну дурне було я, що сказати. То мабуть з тих часів щось таки тай відморозилося там у голові)) 

Ну і от я подумала, а що якщо би я зустрілася з своїми героями? Ну і там сфоткалася з ними)) А бо я вже казала, що до своїх героїв я ставлюся як до живих людей. Ніби вони десь ходять на сьому світі і живуть своє життя (точніше те, яке я їм прописала)))) Отож, вирішила я поексперементувати і згенерувати себе з чоловіками своїх книг. Ну вийшло канєшно, трохи трешатіна...ну що ж зробити)) Звісно, то буде цікавіше дивитися тим, хто читав мої книги і знайомий з цими героями)) І хто знає як вони виглядають))

Отож, оце я наче я стрілася з Тімохою з книги "Відлюбилося". Є навіть велик і ромашки..усе як має бути) усе за жанром. Тільки мене треба звісно Тімосі замінити на Каріночку. Але одну поїзду я у цієї парочки вкраду. До ромашкового поля і назад до Рівного)), де я припустимо теж вчуся у коледжі. Бо на фото я десь явно у тому віці))) 

Далі я зустрічаюся з героями циклу книг "Випробування життям" і перша книга у нас "Бачити кінчиками твоїх пальців". І в ній головним героєм є звісно Гнат. Я тут так зачаровано на нього дивлюся...Вікусю пробач)) не можу втриматися. Люблю хлопців які грають на гітарі)) Я всього лиш одну пісню послухаю))

Ну а це у нас фото з Артуром з книги "Бути людиною". Ахах..фото максимально стрьомне. Мені тут ніби дійсно 15 років, і наче всю зиму і справді ходила без шапки)) Ну а Артурчик і тій книзі і справді виглядав ось таким нещасним. Ніби з полону)) Ахах...він тут ніби пішов слідами матері і таки став наркоманом. Вибачте-пробачте за мій сарказм))) Зате букет приніс як з книги "Космічного продовження не буде!"

Ну а це вже Артур з книги "Бути другом"..не дуже він тут схожий на себе, але уже який вийшов))

Так...ну а це, звісно ж Степан Морозний..намагається сплавити мені назад цього рижого кота, якого він сам же й взяв у книзі "Бути людиною". Але які він пригоди мав з цим чотирилапим у книзі  "Бути другом"

Ахах...до речі, мені якось літом хтось реально підкинув рижого кота...я вже чесно хотіла прихистити того малого у себе. Вже й покупала і блохи вивела, жартувала, що то мені Степан підкинув, але потім котик пропав кудись(( шкода...я вже встигла його полюбити...

Степан на фото до речі..дуже навіть схожий на себе...про себе змовчу. Блохастий вийшов найвдаліше..мови нема)))

Так далі йдемо до книги "Солодкий перець чилі". Це я ніби з Мішелем...його відшили, тому за те, що це побачать його пасії переживати не треба)) Хіба що за мій вік на цьому фото)) Ну що ж зробити ШІ бачить мене молодою)) 

А це напевно я ніби як з Аленом)) з тієї ж книги)) Ну доволі правдоподібно)) Хоча на другій світлині Ален і я не так схожі на себе як на першій)) маскуємося для Софі)))

І фотка з якої я просто сміюся...це я і Ден з книги "Солодкий перець чилі" Бо ми тут з ним такі діти)) Як казав Мішель - яблуки-залепухи...типу їсти можна, але ще рано)))

Ну ось такий вийшов експеремнт)) Сподіваюся він вас повеселив як і мене)) А може хтось теж захоче познайомити з моїми персонажами особисто, прочитавши про них) Я завжди буду рада ❄️❄️❄️

Яка світлина вам сподобалася найбільше?

А хто бажає поексперементувати з своїми героями, то будь ласка)) Буду рада подивитися)) 

Телеграм автора))