✧ Колонія. Колажі до нових 31 та 32 розділів ✧

Доброго часу доби, мої любі читачі та читачки!

 

Цей тиждень був напрочуд продуктивним — і справа не лише в тому, що авторка раптово стала дисциплінованою (хоча, зізнаюся, трохи так ☺️), а в тому, що сама історія Ріки буквально вимагала продовження. І я з радістю повідомляю: розділ 31 — «Зона відпочинку» та розділ 32 — «Злам» вже доступні для читання!

 

✍️ Це фінальні акорди другої частини «Тріщини». І вони народилися з двох фраз, які довго відлунювали в моїй голові:

 

«Світ ламає всіх, але багато хто стає сильнішим у місцях зламу. Проте тих, хто не ламається, він убиває.» / Ернест Гемінґвей, «Прощавай, зброє!»/

 

«У всього є тріщини, це через них проникає світло» /Оригінал: «There are cracks in everything, that's how the light gets in» Леонард Коен пісня «Anthem»/

 

Ці слова стали емоційним каркасом для сцени, де Ріка й Ред стикаються з власними внутрішніми зламами. і те, що починалося як легка прогулянка, поступово перетворюється на глибоке занурення — в себе, одне в одного. Так, звісно, щось змінюється, щось дає тріщину, але крізь ці розколини починає потроху просочуватися світло.

 

 

Колаж до розділу 31 «Зона відпочинку»

 

Колаж до розділу 32 «Злам»

 

 

Анотація до книги

Звичного світу більше не існує. Людство, охоплене жагою до прогресу, майже винищило себе. Міста зруйновані, технології зникли, а мільярди людей загинули від стихій та хвороб. Дітей-сиріт, які втратили батьків, виселяють до ізольованих міст — Колоній. Ріка все життя живе в одній з десяти таких Колоній, де існують суворі правила: підкорятися Дорослим, працювати, вчитися, не тікати. Вона знає, що діти, у яких є батьки, ніколи не потрапляють до Колонії. Але одного разу щось іде не так...

Коли Ріка зустрічає загадкових новоприбулих, її звичний світ всього за кілька днів перевертається догори дриґом. Вона намагається дізнатися правду про своє минуле й майбутнє. Але чи зможе вона розкрити всі таємниці та змінити свою долю? І чи вистачить їй сил, щоб захистити тих, кого вона любить?

 

Буктрейлер

 

«Колонія. Історія Ріки» — це не просто розповідь про дівчинку з постапокаліптичного світу. Це історія кожного, хто колись розсипався — і збирав себе наново.

Дякую вам, мої хороші, що ви поруч. Дякую, що читаєте, проживаєте, коментуєте. ()Бережіть себе та те, що справжнє у вашому житті.

Мирного неба!️ До нової зустрічі! (✿⁠^⁠‿⁠^)

6 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Привіт, чудові колажі!)) Дуже рада, що є оновлення, втім, доберуся лише завтра) Наразі голова ніяка) Я ні писати, ні читати не можу)))

Обіймаю)) Бажаю продуктивного й натхненного тижня!))

Показати 2 відповіді

Лекса Т. Кюро, ❤️❤️❤️

avatar
Белла Ісфрелла
18.10.2025, 17:33:00

Буктрейлер дуже крутий!))

Лекса Т. Кюро
18.10.2025, 19:07:23

Белла Ісфрелла, Щиро дякую, Белло❤️

avatar
Ромул Шерідан
18.10.2025, 16:49:43

Колажі, як завжди просто чудесні. П цитати — афоризми вічності ❤️✨☘️

Лекса Т. Кюро
18.10.2025, 17:25:50

Ромул Шерідан, Красно дякую Вам, Ромуле ☀️❤️

avatar
Микола Давидкін
18.10.2025, 13:22:27

Дуже емоційні, чуттєві і класні колажі, Лекса! ☀️

Лекса Т. Кюро
18.10.2025, 13:27:28

Микола Давидкін, Ґречно дякую Вам за підтримку☀️❤️

avatar
Сергіель Краель
18.10.2025, 13:18:58

Візуали чудові, а фрази дуже... дуже сильні.

Лекса Т. Кюро
18.10.2025, 13:22:43

Сергіель Краель, Сергіелю, сердечно дякую Вам❤️

avatar
Morwenna Moon
18.10.2025, 13:13:28

Чудовий візуал!

Лекса Т. Кюро
18.10.2025, 13:17:41

Morwenna Moon, Щиро дякую❤️

Інші блоги
Зміна обкладинки і рекламний банер
Давно мене не влаштовувала обкладинка. Не повірите, я її — першу — місяць робила. Потім скачала з інтернету фото з весілля і ШІ трохи переробив. Сьогодні прийшла в голову нова концепція, і ось що вийшло: Було: Стало: А
чи буває у вас натхнення писати вірші?
я завжди пишалась і буду пишатись людьми які вміють писати гарні та чуттєві вірші. на жаль я так не вмію хоч як би не намагалась, але із задоволенням почитаю ваші)
Тож від кого Карина вагітна??
— Привіт, Каріно… Не впізнаєш? Так швидко мене забула? Чи обличчя не пригадуєш? Може, іншу частину тіла показати? Боже! Це ж Сергій Якименко! Мій… колишній водій, той, що був до Єгора… — Привіт, Сергію…
А тепер відверто...
Мабуть я більше пишу цей допис для себе ніж для Вас, але я відчуваю, що мушу це зробити. Мушу зізнатися. Виговориться. Можливо тоді мені стане трохи легше. Тут на Букнеті я багато разів зустрічав дописи про любов людей до
Коли емоцій багато...
Доброї всім ночі. Коротка інформація: Оновлення книг буде, коли я трохи відійду від жалоби у нашій родині. Дякую за розуміння. Дочекайтеся повернення. Всім душевного миру та рівноваги. Ваша Ісса Белла
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше