Доброго часу доби, мої любі читачі та читачки!☀️

Цей тиждень був напрочуд продуктивним — і справа не лише в тому, що авторка раптово стала дисциплінованою (хоча, зізнаюся, трохи так ☺️), а в тому, що сама історія Ріки буквально вимагала продовження. І я з радістю повідомляю: розділ 31 — «Зона відпочинку» та розділ 32 — «Злам» вже доступні для читання! ✅

✍️ Це фінальні акорди другої частини «Тріщини». І вони народилися з двох фраз, які довго відлунювали в моїй голові:

➤ «Світ ламає всіх, але багато хто стає сильнішим у місцях зламу. Проте тих, хто не ламається, він убиває.» / Ернест Гемінґвей, «Прощавай, зброє!»/

➤ «У всього є тріщини, це через них проникає світло» /Оригінал: «There are cracks in everything, that's how the light gets in» Леонард Коен пісня «Anthem»/

Ці слова стали емоційним каркасом для сцени, де Ріка й Ред стикаються з власними внутрішніми зламами. і те, що починалося як легка прогулянка, поступово перетворюється на глибоке занурення — в себе, одне в одного. Так, звісно, щось змінюється, щось дає тріщину, але крізь ці розколини починає потроху просочуватися світло.☀️

✦ Колаж до розділу 31 «Зона відпочинку» ✦

✦ Колаж до розділу 32 «Злам» ✦

✦ Анотація до книги ✦

Звичного світу більше не існує. Людство, охоплене жагою до прогресу, майже винищило себе. Міста зруйновані, технології зникли, а мільярди людей загинули від стихій та хвороб. Дітей-сиріт, які втратили батьків, виселяють до ізольованих міст — Колоній. Ріка все життя живе в одній з десяти таких Колоній, де існують суворі правила: підкорятися Дорослим, працювати, вчитися, не тікати. Вона знає, що діти, у яких є батьки, ніколи не потрапляють до Колонії. Але одного разу щось іде не так...

Коли Ріка зустрічає загадкових новоприбулих, її звичний світ всього за кілька днів перевертається догори дриґом. Вона намагається дізнатися правду про своє минуле й майбутнє. Але чи зможе вона розкрити всі таємниці та змінити свою долю? І чи вистачить їй сил, щоб захистити тих, кого вона любить?

✦ Буктрейлер ✦

«Колонія. Історія Ріки» — це не просто розповідь про дівчинку з постапокаліптичного світу. Це історія кожного, хто колись розсипався — і збирав себе наново.

Дякую вам, мої хороші, що ви поруч. Дякую, що читаєте, проживаєте, коментуєте. (⁠◍⁠•⁠ᴗ⁠•⁠◍⁠)⁠❤Бережіть себе та те, що справжнє у вашому житті.

Мирного неба!☀️ До нової зустрічі! (⁠✿⁠^⁠‿⁠^⁠)