Як ви починаєте писати книги...чи з чого?))

Вітання!) 

Хоч блог називається звернення до авторів, проте я думаю, що читачам його буде теж цікаво прочитати. Особливо, якщо й інші автори напишуть тут про те, як то роблять вони)

Отож, як ви починаєте писати книгу...чи то радше з чого ви починаєте то робити? До вас приходить несподівана ідея, якась сцена, чи вас надихнув якийсь візуал, можливо сюжетний поворот з якогось фільму чи книги...і вам тепер нестерпно хочеться повторити це у себе? Або герої просто зародилися в голові нізвідки, наче хтось нашепотів, чи дав осяяння)) І що потім, ви прописуєте план, чи дієте інтуїтивно? Починаєте писати з першого розділу чи можливо з сцени, яка нестерпно засіла вам в голові?) Поділіться, якщо є таке бажання, звісно. А я поки розповім як то буває у мене))

Та поправді, я не можу відповісти, як то стається зазвичай, бо це можу бути по різному. Зараз на прикладах книг. Але точно можу вам сказати, що я ніколи не дію згідно якогось плану. Так в мене можуть бути якісь конкретні епізоди, які я маю витягти з голови і втілити у сюжет, решта все інтуїтивно)) Або це може бути взагалі одна ситуація, чи якийсь образ, чи ідея, яку я хочу обіграти). 

Перша книга, маю на увазі, з таких масштабних) "Холоднокровні" - це такий собі містичний детектив з філософським підтекстом. Насправді, за це хочу подякувати Букнету, бо я почала писати її через конкурс містичні дивовижі. Якби не він, я б хз чи почала писати взагалі цю книгу. Отож, мені прийшла ідея про те, що в місті мають знайти незвичний труп. Людина, яка померла не більше як добу тому, але внутрішні зміни вказують на те, що гниє тіло зсередини вже давно. І взагалі у неї дещо є від рептилій, а зокрема --- холоднокровність. Я довго не починала писати, бо сюжету в голові не було, як такого. Лиш так щось приблизне на 3-4 розділи. Але я таки почала писати і потім воно пішло само. Пазлики у вигляді розділів помалу писалися, і в кінці все зєдналося в картинку містичного детектива. Якщо не читали, але думаєте читати, то чи ні...то можете прочитати ось цей блог. Це колись авторка Ксенія Демиденко в рамках марафону марафону написала мені шикарну рецензію до книги "Холоднокровні". Там чітко розписано, які лінії є у книзі і чого від неї очікувати. 

Трохи моторошна картинка, але то по темі до книги) Древнє зло і всіляке таке))

 Далі книга "Бачити кінчиками твоїх пальців". Тут без спойлерів ніяк) Отож, за основу була ідея, в якій головні герої помінялися б місцями)) Для цього я обрала з хлопця, який сліпне внаслідок хвороби, в такому стані закохується в дівчину. Але потім, завдяки експерементальному лікуванню, так скажімо, він повертає зір). Але от дівчина, в яку він закохався уже кохає іншого. А той інший не інакше, як тиран та маніпулятор, який вимагає від неї, щоб вона дивилася лише на нього. Токсичні стосунки як вони є, тиран-жертва, це призводить до того, що хлопець виливає їй кислоту в очі і вона сліпне(. А хто їй допоможе? Звісно, той хто вже був сліпим і знає як то...і ще він ...досі її кохає. 

Взагалі тема токсичних стосунків мене зачіпала. Не те, щоб я б в таких була, але мені хотілося зрозуміти таких людей, що їх тримає в такому? бачила багато передач, в яких дівчата, жінки, були жертвами домашнього насилля і при цьому продовжували так жити. Таке не рідкість...на жаль( і не приводить до добра(( Відео ролик до книги, можна глянути ткнувши тут)

 Далі книга "Бути людиною" зявилася в моїй голові сама. Вже коли я публікувала "Бачити кінчиками твоїх пальців", короче там у нас головним антигероєм був Артур, той самий маніпулятор і тиран, по істині так і було. Але він не давав мені спокою, і приходив в мої думки, і ніби шепотів по трохи свою власну складну історію. Знаю звучить то дивно, для мене теж) У мене в голові народжувалися якісь окремі сцени..і я їх писала. Цю книгу я писала абсолютно рандомно. То серидину, то початок, то ближче до кінця. Потім усе це зєдналося і вийшла його історія, хоча не лише його, але й його ворога-друга. Це мабуть книга про прощення, про другий шанс, про віру, про спокуту...я її дуже люблю. І мені завжди прикро, що її часто пропускають читачі. Читаючи "Бачити кінчиками твоїх пальців", а потім відразу "Бути другом". Я завжди кажу, якщо плануєте читати цикл випробування життям, то не читайте 1 книгу, а потім 3, бо інкаше в голові буде діра і нерозуміння, як же такий гад Артур став таким нормальним в третій книзі циклу. Книга "Бути людиною" тісно переплітається з першою частиною, і мабуть її не можна читати як самостйну. А от "Бачити кінчиками твоїх пальців" І "Бути другом" цілком самодостатні і їх можна читати як окремі книги. 

 Ну а книгу "Бути другом" я взагалі почала писати через ідею любовно трикутника Артур-Діна-Степан. Так, це було дуже жорстоко до моїх героїв, адже вони знову з друзів стали ворогами, але мені хотілося то втілити)) І ваше я планувала прибрати одного героя, щоб цей трикутник розвязати)), але дякувати Богу мене понесло трохи ширше в моїй уяві, і Віра стала однією з головних героїнь і своєю появу врятувала Артура від неминучої смерті)) Ну а щоб тимчасово "вбити" Степана та ізолювати його, довелося піти до диких племен маасаїв, а що робити, інкаше його було не стримати)) а трикутник мав бути)) А почала я писати цю книгу з 63 розділу, уявіть собі)) Ну тоді то був просто нульовий розділ, там в ньому Артур чує розмову двох жінок, одну, яку любив колись, і іншу, яку любить зараз...і жодна з них не люить його. Ну і потім його душевні страждання)))

А яку ідею я хотіла реалізувати в книзі, яку публікую зараз "Занадто різні екземпляри" я не скажу, бо буде спойлер)). Розкажу, ближче до завершення книги)))

А ваше можу почати з будь чого почати писати книгу, наприклад сполучити героїв своєї книги з героями інших книг інших авторів "Коли дружина стає драконом". Чи написати про гриби. Я люблю сполучати щось дивне, нестандарте, особливо якщо задати мені тему)) або я сама її собі вигадаю))

Можу з візуалу почати писати книгу. От скажу вам на кінець по секрету, сподобався мені ось цей мужик 

і все мені захотілося потягнути його в якусь свою книгу і придумати йому якийсь незвиний образ. Ахах...ну а що я жінка, як не крути))

Особливо гляньте тут

мені він вигялдає тут як такий, скажімо так --- герой з сірою зоною, неоднозначний, так би мовити)) І думала я, думала і придумала для нього образ у книзі в жанрі наукової фантастики. До речі наступна книга буде на моїй іншій сторінці Ален Стеллс, тому що вона буде у жанрі любовної фантастики, наукової фантастики та антиутопії), якраз так з головним героєм, як от на фото)). 

Хух, яким вийшов довгий цей блог...вибачте, будь ласка. Сподіваюся ви дочитали до кінця. Можете зазирнути у телеграм канал. Там я розповідаю усіке і про книги, і про героїв, і що прийде у голову. А тепер, якщо є бажання розкажіть як ви починаєте писати книгу, з чого? ( якщо ви автор). Ну а якщо читач, то просто можете написати кілька слів, і ваше дякую усім читачам, які інколи пишуть кілька слів під книгою чи в блозі. Знайте, ви просто клас! Ще покруче отого мужика з фото, то трішки жартую)) Не проте, що ви класні, ви класні в будь якому випадку)) Гарного вечора!