ВІдгук На Книгу "ХолоднокровнІ"

Давно я не читала детективно-містичних творів, але в  рамках марафону Тетяни Гищак https://booknet.ua/blogs/post/363457  просто проковтнула твір «Холоднокровні»  Інни Турянської. (на все кольорове можна тиснути й потрапляти або на твір, або на сторінку автора, або на блог марафону).

Холоднокровні – це така частина людей, які  під впливом зла перетворюються на рептилій, тобто гадів. Поступово ці люди втрачають людські риси, перетворюються на хижаків, яким вбити, що плюнути. Причому, одні звіріють роками, а інші – всього за місяць, у кожного індивідуально.  Живуть прекрасно, але не довго і гниють зсередини. Алегорія. І всі ці рептилоїди – слуги головного монстра - Дракона. Не зразу й зрозуміло, хоча інтуїція може підказувати, хто Дракон. Тут треба віддати шану авторці, розказала про легенди, традиції, вірування, тотеми різних народів. Усе, що пов’язано з драконом чи то крокодилом.  Авторка уміє переконувати, віриш без запитань. І от тільки з’являється питання по ходу твору, зразу ж  знаходиш відповідь, немов ото клубочок поступово розв’язується.  

Загалом  мова твору грамотна, діалоги вибудовані правильно, без зайвого, усе тільки необхідне. Трапляються у творі де-не-де русизми. Небагато. Я їх помічала лише у перших двох розділах, а далі так захопилася читанням, що не заважало мені ніщо. Інтригу вибудувано уміло і якісно, твір тримає на гачку до останнього рядка. До речі, потенціал твору шалений, можна писати «Холоднокровні -2», «Холоднокровні -3»  і так далі. Бо поки головний герой живий, фантазія автора може все.

Сюжет трохи відкинув мене до американського фільму «Факультет» 1998 року. Але то асоціації.

А взагалі у творі  «Холоднокровні» п’ять  різних планів:

1. Детективний. Власне тут класика, як вона є: знаходять труп, підозрюють, що вбивство, слідча Анна разом з судмедекспертом  Андрієм прагнуть докопатися до істини в той час, як багато  інших співробітників намагаються не заморочуватися. Нікому не потрібні зайві проблеми. Анні й Андрію вони не просто потрібні, ці двоє вмруть, але істину знайдуть. Щодо вмруть – фінал оптимістичний, не хвилюйтеся.
2. Містичний. А труп незвичайний. Є ознаки того, що не зовсім людина померла. Частково людина, а частково – крокодил. Рептилоїд то був. Чому помер? То треба читати, бо саме тут найбільший скарб твору – у поступовому розкручуванні справи, коли  пазлики складаються й починає вимальовуватися моторошна картинка.  Не знаю я, звідки авторка знається на цих детективних буднях, але я читала й вірила, що так саме й має відбуватися.  
3. Жахливий. А труп потім буде не один. Злочини множаться. Деякі вражають особливою жорстокістю. І гинуть не лише рептилоїди, яких, чесно кажучи, не особливо шкода. Жертвами стають невинні люди, які потрапляють під горнило зла. Авторка хотіла підкреслити, що холоднокровні рептилоїди – то тварини, а значить – безжальні. Ой як мені ці катування нагадали  розповіді свідків бучанської та ірпінської трагедії. По ходу ціла країна рептилоїдів. Розвелися, блін, як пацюки. Де знайти отрути потужної, бо таке не лікується, на жаль? Гниють ізсередини, тварі.  
4. Психологічний. Слідча Анна – світла людина, яка  протистоїть злу. Вона професіонал, тому не зупиняється, але авторка показала, наскільки їй важко морально опиратися. Адже зло виглядає часто гарно. Не розбереш, хто маску одягнув. Сподобалося, що описано реальну людину, а не безстрашну тітку-термінатора, яка вміє логічно мислити, здатна боятися, вразлива, має прекрасне почуття гумору. Але стрижень дозволяє вистояти, не зігнутися.
5. Романтичний. Холоднокровні холоднокровними, а любов – штука  непередбачувана. Приходить раптово й особисте життя  треба влаштовувати. Тож по ходу розслідування в Анни та Андрія розвиваються стосунки. Анна у цьому дуеті сильніша,  бо нерішучість Андрія періодично вибішувала)))

Не зовсім згодна, що боротися зі злом потрібно виключно психологічними прийомами та вірою у світло. Добро у наш час має бути з кулаками. Так, Дракон – вічний, він символічно-узагальнене зло, але, як у Кощія  голочка там десь у яйці, то і у Дракона має бути десь ахіллесова п’ята)))  Значення Біблії подано ефектно, відчувається віруюча людина.

На жаль, мало хто  приділяє велику увагу іменам, так от у творі  прекрасно пояснюється залежність характеру людини від імені.  Накладає ім’я на характер людини відбиток.

Зовсім забула про філософський напрямок твору, а він серйозний. Не знаю, скільки років авторці, але  по ту сторону твору я відчула дуже мудру людину. Саме мудру, бо  вмістити стільки повчальних моментів у один твір здатна лише мудра особистість. Я навіть понавиписувала цитат з твору ( це моє хобі, маю такий записничок). Усі тут не  друкуватиму, лише деякі, ключові:

• «Якщо ти живеш в темряві  й сам  сповнений нею, то ти ніколи  не зможеш його (зло) побачити. Але якщо ти випромінюєш світло, то  навіть під маскою ти зможеш побачити зло»
• «Ніколи не варто загравати  зі злом. А тим паче брати у нього позичку. Це буде несправедлива угода. Бо зло забере в тебе все і всіх»
• Очі створені не тільки для зору, вони є світильником (я б тут замінила на «смолоскипом») для душі. Зазирнувши у них, можна побачити єство людини. Зазираючи у дзеркало своєї душі, що бачиш ти?»

Якщо твір після прочитання мене хвилює, я про нього думаю, він лишив слід у душі – то вдалий твір. А я думаю про «Холоднокровних», і впевнена, що ще довго не викину його з голови, той образ Дракона.

Усім, хто є прихильником детективної містики, раджу почитати твір «Холоднокровні». По можливості робити це не  перед сном. А Інні натхнення для написання інших творів. І велика вдячність за цей твір, особисто я знайшла дві відповіді на питання, які давно мене хвилювали. 1) Чому у світі так багато жорстокості?  2) Що має бути в душі вбивці?