Я її не зраджую, хоч і нові книжки починаю. В мене багато всяких запасів ☺️

Зазирніть до книги За власною (не)згодою, там таке робиться!

— Дай краватку, — сказала я.
— Що дати? — не зрозумів він.
— Свою краватку!
Він повільно розв'язав свою найдорожчу, мабуть, у цьому місті краватку з його безцінної колекції. Простягнув мені, наче дохлу змію, і зацікавлено дивився, що буде.
Я зібгала її і швидко витерла між ніг. Не дивлячись, передала слизьку краватку йому назад і пішла до дверей.
Віктор голосно розсміявся. До біса. Я так і не спромоглася вивести його з себе.
— Ненавиджу тебе! — кинула, обернувшись.
— Знаю.
Коли заходила в залу, в голові крутилась лише одна думка:
«Ну... нічого... З ким не буває».