Той, кому важко себе контролювати)))...часом

Вітання)) 

Інколи мені здається, що мої блоги тут успішніші за мої книги ...трошки сарказму з себе самої)) Ну, все через то, що я буваю непостійною, чи ж не стабільною. Інколи стаю схожою на свого героя Тімоху з "Відлюбилося", що вмів багацько говорити, але менше робити)) От казала, коли закінчувала книгу "Бути другом", що на новинку чекати місць-два, вже пройшло майже три...і якщо запитати коли буде новинка, я знову скажу: десь може за місяць...або два))). 

Тому, подумала...що порозповідаю вам в блогах про героїв під якимось цікавим кутом)) А що ж зробити, раз нових нема поки, то терпіти вам старих)) Я певна, якщо автор любить своїх героїв, то завжди зможе розколупати з них щось нове і цікаве)). І от давайте нині розповім вам про Степана Морозного про якого ви вже чули разів...не знаю скільки разів, но багато . Одним разом менше, одним разом більше))

Власне отак він виглядає. На перший погляд, цілком адекватно. (Ну він і є адекватний). Але я б сказала, що це чоловік якому інколи падає клема)) Чули колись такий вираз? Себто, одного дня він може зірватися і втрати самоконтроль. Довести до такого стану його звісно важко, але найкращим друзям все під силу (тут знову трішки сарказму) . Звісно, він ніякий не тиран і не сімейний аб'юзер ( з сімейних членів може хіба що трохи аб'юзити кота...но і кіт не відстає і аб'юзить його у відповідь), але от хтось інший цілком може потрапити під його дужу руку)). Особливо болюча тема для Степана це сім'я. Якщо хтось зачіпає це...його не зупинити..гайки ті попадають ...і все..чекай біди. Власне, чомусь так і ставалося, що злітав він з петель так конкретно два рази саме через найрідніших людей. Перший раз коли загорівся вбити кривдника...щоб захистити матір та сестру. І другий раз, коли відчув себе зрадженим, закопаним живцем..він відчув цю смерть, коли тільки від неї втік....Він відчув те саме відчуття, коли все ради чого ти виживав, робив немислиме, майже неможливе...в кілька секунд зруйнувалося і придавило тебе правдою. Мені здається тут навіть бетонна клема не витримала б))

Але все, що потрібно було в його ситуації це видихнути і глянути на ситуацію під іншим кутом)) Не варто було зривати клему, варто було вирвати себе з тої клеми і все було б добре)) Але...інколи важко себе контролювати. І ось вже Степан Морозний з найкращого друга стає найлютішим ворогом...знову...бере лопату і закопує свого друга живцем. Можливо він не хоче його вбивати, але він й сам не розуміє то...бо його розум і свідомість охоплена гнівом і ненавистю...страшні почуття... 

Але не хвилюйтеся, клему ми йому повернули)) До речі історію цього персонажа ви, може прочитати у таких книгах "Бачити кінчиками твоїх пальців" (другорядний герой), "Бути людиною" головний герой, "Бути другом" головний герой))

Так і ну щоб трохи відволіктися від тих всіх сумних подій навколо нас, від яких цілком точно може падати так клема, пропоную зазирнути до цікавих книг інших авторів

"Найкраща. Алхімік короля" від лари Роси там теж до речі така героїня непосидюща, ще й вчудила вона таке, що самому королю від цього скоро клема впаде....відчуваю)))

"Закон його гравітації" від Юлії Міхаліної тут клема падає бідному Льоші від того, що його зведена сестра виходить заміж, а він же її кохає. А як зізнатися?)))

"Моя (не) золота кохана дівчинка" від Олесі..о ну тут клема впала таксисту то сто відсотків)) не дарма, що аварію спричинив, то ще й нахабно до дівчини приставав, але нічого є люди, що завжди знають як її вправити))

"Примха диявола" від Марини Тітової. В цій книзі з Гнатика хочу зробити "безклемного мужчину" і як тільки сміють? Нє..ну він може інколи чинити дивні вчинки, але він вже точно не псих!))

"Цілунки з присмаком лаванди" скажу так...тут вже мені "клема" як Степанчику падає)) від того як авторка вміє зацікавити з перших абзаців)) а так то книга обіцяє бути дуже романтичною))

Дякую, що прочитали)) Сподіваюся, ви в хорошому гуморі. Тримаймо контакт з близькими людьми та власною головою...і всьо буде добре)) Можливо є пропозиції щодо наступного героя? Про кого розповісти?