Досьє на книгу “10 ранку в…”

Вітаю любі читачі і читачки!

Сьогодні для вас досьє на книгу “Десята ранку в першу суботу літа”.

Обкладинка і анотація:

Девіз книги: “Неминучому не вийде знайти заміну, навіть якщо обміняти його на десяток простих людей”.

Чим особлива книга? Це більше, ніж історія кохання. Це історія споріднених душ, історія двох людей, які подолали роки і кілометри, щоб бути разом.

Роман написаний від імені головної героїні. Ми дорослішаємо разом з нею, спостерігаємо, як вона стає зрілою, знаходить сенс життя, вчиться приймати рішення.

Виклад несичений флешбеками, стрибками у часі, а ще — цитатами, які ви захочете занотувати.

7 причин прочитати цю книгу тут.

Головні герої

Вікторія. Дівчина з іменем, як озеро в Африці. Онучка сільського священника, яка приїздить в село щоліта.

Ніл. Хлопець з іменем як річка в Африці. Онук сільського фермера, архітектор. Малює ліс і закохує в нього (і в себе) Вікторію. Старший за неї на 9 років.

Діалог героїв:

— Ти ж пам’ятаєш про африканську річку Ніл? — спитав він у день нашої розлуки.

— Моя спеціальність в університеті — туризм, — нагадала я.

— Тоді, можливо, ти знаєш. Річка Ніл витікає, починається з озера Вікторія. Частина ріки навіть називається Вікторія-Ніл.

— І?

— І я теж, здається, почався з тебе.

Романтичний уривок:

— І про що ж говорили?

— Не вдавай дурненьку, Вікторіє.

— А хіба ви вважаєте мене розумною? Якби вважали, то зі мною говорили б, а не з дідом!

— Вікторіє! — він гримнув на мене, глянув скоса. — Яка муха тебе вкусила? Ти ж не заперечувала.

Дійсно, я не заперечувала, щоб Ніл прийшов поговорити. Він ще минулого літа згадував про такий намір, і я обіцяла посприяти розмові. То яка муха?.. Муха образи, муха безпорадності, відчуття, наче я залишаюся за бортом, проходжу повз якесь важливе рішення у своєму житті, можливо, найважливіше рішення.

— То про що ви домовились? — спитала я примирливіше, тихіше.

— Дід обіцяв не сварити тебе, коли захочеш зі мною погуляти чи прийти до мене. Я обіцяв, що буду хорошим хлопцем і не зачеплю тебе раніше часу. От і все.

— І все?

Мої щоки знову розкочегарилися, як сковорідка на плиті.

Не зачеплю.

Як же соромно! Про таке — і з моїм дідом!

— Ну, і ще я вислухав нотацію про те, чому треба ходити в церкву.

— І чому ж треба? — я надула щоки й бовкнула просто так, ще обмізковуючи оте «не зачеплю».

— Не знаю, так і не зрозумів. Про церкву я менш за все думав.

Ми дійшли до лісу й зупинились у тіні нашого дуба. Із сусідньої дички з гупанням падали яблука, навколо моїх неприкритих сукнею колін уже кружляти дві голодні комарихи, а з лісу чулося вистукування дятла.

— Тоді про що ти думав?

— Про що я можу думати, коли одне непосидюче, капосне, вперте дівчисько мені отут засіло?

Він притулив кулак до своїх грудей і ледь-ледь всміхнувся.

Це трапилось. Наш перший поцілунок трапився тоді, коли я менш за все його чекала. Ніл просто ступив крок до мене, затулив від мене поле з сіном і людьми, собаку, який там ще бігав, ластівок і післяобіднє сонце. Просто нахилився, просто притулився губами до моїх губ.

Я впала б, якби не його руки. Я загубилася б у відчуттях, не змогла б триматися землі і випала б у космос, якби не його руки. Забулася б, де я, хто я і навіщо, якби не його руки. Його руки огорнули мої щоки, повільно опустилися на шию, пестили шкіру невинно і вміло. Від цнотливої ласки я згорала, червоніла з недосвідченості й сама не розуміла, чого хотіла. Шкода лише, що все тривало лічені секунди.

Мій перший поцілунок видався найцнотливішим з усіх поцілунків, які подарував мені Ніл. Потім було ще багато відвертішого. Потім, але вже не того літа.

Більше візуалізацій і уривків тут.

Відгуки на книгу:

Історія створення.

Роман написаний у березні-квітні 2023-го, опублікований на Букнет в жовтні-листопаді 2023-го. Це одна з моїх найшвидше написаних книг. Я надсилала її на конкурс від видавництва, але книга не пройшла у шорт-лист. За першим задумом події мали відбуватися в історичному антуражі, але для конкурсу я перенесла героїв у наш час.

Цікаві факти про створення книги тут.

Що ще почитати, якщо ця книга сподобалася:

“Зів'ялі серця” (теж події в селі)

“Будуть лише ночі” (теж атмосферна історія, де багато лісу)

“Любий недруг” (герої теж знайомі з дитинства)

Запрошую на сторінки роману!

***

Більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.

Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.

Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.