Хто дістане некроманта з могили?


Нарешті продовження по Касандрі, яку комусь вкрай потрібно позбутися. Питання чому і кому вона перейшла дорогу? Можливо у когось є припущення? Сьогодні прода "Моя професія смерть..." Трохи відкриється завіса й один зі злодіїв стане відомий.

"Паніка знову заполонила голову, голос прорізався. Я кричала зриваючи зв'язки, дерла руками дошки, ламаючи нігті, заганяючи занози. Болі не відчувала, мною повністю заволодів страх. Липким холодним потом обливав обличчя, тіло. Не знаю скільки часу це продовжувалося, та в якусь мить до мене прийшла сестричка страху – апатія. Було вже байдуже, що буде зі мною далі. Думка, що я патологоанатом та й ще некромант, тепер буду ким? Привидом? Чи може некроманти стають лінчами? Тоді я обов'язково знайду усіх і розправлюся з ними особливо жорстоко. І тут почалася істерика. Я сміялася і плакала. З одного боку, мені було шкода мого такого дивного життя, а з іншого, я смакувала, як я встану з цього гробу і буду мститися. Через деякий час прийшла втома. Неймовірно хотілося, щоб вже нарешті все закінчилося. Повітря закінчиться зовсім скоро. Отже, все."

Чи ще не все? Як гадаєте, хто допоможе живцем похованій дівчині? Чекаю на ваші припущення.

Дякую, що ви зі мною.

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Моє робоче місце — там, де народжується пам'ять.
Челендж: Моє робоче місце — там, де народжується пам’ять Передусім хочу подякувати пані Єві Ромік за її мудрі поради та пану Сергію Ляховському за надихаючий допис у блозі: "Кожна історія — це внутрішній світ
Про плани ♥
Вітання найкращим у світі читачам! Ви можете спитати, чому саме зараз я вирішила поговорити про плани, а не в останні дні року. І я відповім, що мене тіпає від блогів про підсумки року. Підсумок один ­ — у країні досі
Як ти вмовила мене на цуценя?!)
Вітаю, любі Натхненники!!! Запрошую до зимово-різдвяного вайбу, фіктивних стосунків, справжнього ромкому та пристрасних цілунків) “Подвійні вершки” Уривок “НІЧ. Чую крізь сон, що щось шкрябається
Серце
Вразив блог про Маріуполь. особливо на фоні того, що друкує вітчизняна письменницька (тут треба лапки) спільнота і видає за шедевр і перли гумору. По-перше, якість там - не особо. По-друге, не смішно взагалі. Ну, най сміються.
Мій первісток.
Всі ми колись в ранньому дитинстві читали, або слухали від батьків різні казочки. Немає напевно жодної дорослої людини, або малої дитини, хто б не був знайомий з класичним колобком. Одного дня, за буденними справами, я від
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше