Я не з тих людей, які вміють будувати воронку продажів і продавати. Я більше з тих людей, яких у лихі часи років тридцять тому могли без проблем обікрасти на ринку. Дякую, що народилась вже після цього жахіття. І продавати я доладу не вмію - не своє так точно. Ваше - без проблем, звертайтесь. Продамо у кращому вигляді.
А коли пишу про своє, відчуваю, ніби жебрачу. Тому я зараз повільно кладу на підлогу цей текст і штовхаю до вас. А ви підіймаєте, читаєте і робите висновки. Я підготувала декілька цитат з моєї книги "Вільні люди", яку обожнюю всім серцем. Ну що, готові? Я вже штовхаю.
Бо свято наступає тоді, коли ми самі його створюємо, а не тоді, коли календар про це скаже.
***
Нащо вона написала про романтику й мотиви Ореста у їхньому дивному спілкуванні? Солодкий раф з рожевим макароном у голову вдарили, не інакше.
***
І тільки, натиснувши на знак відправлення, думає, що це було найдурнішою відповіддю. Є якась комісія, яка стежить за нами й нагороджує медальками за найтупіші повідомлення?
***
— Я твоїм котам хочу задачу полегшити.
— Що? Яким котам?!
— Тим, які у тебе на душі шкребуться.
***
— Вікна піду відкрию.
— Навіщо? На вулиці холодно.
— Бо хтось тут душніти починає.
*Орест про Василину.
***
Мінімум місця для машин, кухня менше за ліфт у новобудові, а ці дивні віконця з кухні до ванної кімнати? Ані від плісені не рятує, ані від збоченців.
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати