Авторський стиль! Харчова залежність.
Кажуть, якщо є певна деталь, що кочує з однієї твоєї книги в іншу то є «твій авторський стиль». Привітайте мене, в мене харчова залежність.
Нещодавно помітила, що персонажі моїх книг – їдять! Вони не завжди далеко відходять від картонних, не завжди цікаво та захопливо проходять свій шлях героя, інколи допомагають мені «зливати» фінал, але! вони завжди їдять або п'ють: довго та детально. Мало того, більшість з них ще й готує. Ну як ще можна похизуватися тим, що ти «невизнаний геній кулінарії», як не змусити когось зі своїх персонажів разів зо п'ять в різний спосіб приготувати бананові млинці – твою коронну страву.
В книгах з літературної майстерності написано, що автор обов'язково мусить знати п'є його персонаж чай чи каву, навіть якщо в сам рукопис ця інформація не піде. Я часто забуваю «пофарбувати» волосся своїм персонажам (як не написала, що вони лисі, то за замовчуванням волосся в них є), але випити з ними імбирного чаю не забуду навіть якщо писатиму новий розділ за пів години до запланованої публікації з температурою та в гіпсі на правій руці. Мабуть, я вже досягла того письменницького рівня, коли можна сміливо створити собі «уявного друга-редактора», що стоятиме над головою з дубчиком і кричатиме: «вони їдять цей шашлик уже четвертий абзац, коли вже Майк уб'є Стіва?». «У наступному реченні, – відповідатиму стіні біля якої начебто стоїть друг-редактор, – заколовши того облизаним раніше шампуром».
Що скажете колеги письменники, у вас є свій авторський стиль чи ви й досі в пошуку?
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОо. Розумію))) В мене герої обов'язково потрапляють в лікарню. Навіть якщо просто проходять повз)
Софія Вітерець, Мої герої теж потрапляють в лікарню, за виключенням двох книг. А в трилогії взагалі є дві глави у першій книзі й у третій глави, які так і називаються "Лікарня".
В мене герої часто самотні. Такі собі інтроверти-відлюдники ( або протягом усієї книги, або в якомусь періоді свого життя).
Ви написали, що ваші персонажі часто їдять - я також помітив це по своїх))) У мене фентезі у класичному стилі, то ж персонажів просто необхідно помістити за бенкетний стіл (а тут ще ж треба описати які страви на столі - як на рожнах смажиться вепр, які сири та шинки нарізали на столі, вуджені риби, солену капусту, каші...чи хоча б смакує щось таке екзотичне, як лимони в меді...))) ...Ну із звичайно ж (якщо герой не скаче верхи на коні чи не фехтує мечем у битві) - то він сидить десь в замку і розмовляє з кимось на важливі політичні або містичні теми посьорбуючи вишукане аргельське чи ардінійське вино! :)
О, дійсно і я маю такі гріхи)))) Я завжди деталізую очі персонажів, хоч щоразу зарікаюся того не робити, а ще грішу містицизмом, хоч дрібку але маю додати))
Давно вас читаю і виходить завжди смачно.
О, я кримінальник! Не можу писати книгу, якщо немає криміналу)))) і мене завжди туди хилить)))
Олена Блашкун, Погоджуюсь)))
Класно)))
А в мене свій фетиш - обов'язково напишу, на якій машинці їздять герої (то вже проф деформація від чоловіка, робота якого завжди пов'язана з машинами). А ще мої герої-чоловіки точно мусять вміти готувати) Не факт, що люблять, але вміють (ну не немічні ж, їй богу!)
Крутезний блог) А в мене кавова залежність, бо в кожній моїй історії хтось завжди смакує кавою)))
Цікаво) а от в мене в книзі обов'язково хтось має померти)))
Тільки щойно згадала, що мої героїні часто прибирають в квартирі і перуть))).! Це певне в них від мене ;)
Це не те щоб стиль. Скоріше фішка.То наче автопідпис, на який читач реагує.
А щодо тверджень про те, що треба описувати колір волосся або інтер'єри - то старомодно і непотрібно. Описувати треба тільки те, що має значення для подальших подій або розкриття персонажів.
А то сидиш потім і думаєш - от нащо мені знати - на блискавці сукні героїні чи без, бо далі ні блискавку не розстібають.,ні заїдає вона під час розстібання, і взагалі більше про сукню, яку описували три абзаци поспіль, не згадують :)
Уже давно немає провінційних чахоточних баришень, що далі містечкової бібліотеки не їздили і не в курсі, як хто одягається, які бувають зачіски або як обставлені кімнати в сусідніх містах чи країнах.
Автор звісно це бачить. Але й читачі про таке в курсі.
А от деталі на кшталт саме імбирного чаю - то зовсім інша справа.
І взагалі їжа і все про неї завжди чіпляють увагу людини. Це інстинкт :)
Цікавий блог! Змусив задуматись;)
Прочитав ваш пост , і примітив у себе одну цікаву особливість - у мене, фактично завжди , погана погода в книгах. То дощ льє з відра, то дрібний з поривчастим вітром, то просто хмарна погода. I , що характерно, я вже по ходу написання книг, дізнався що особливість мого жанру)
Ооо який цікавий пост , ніколи не замислювалася над цим))
Дякую за корм для мозку)))
А може, Майк Стіва закормити планував до смерті? :)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати