Tale Fatum: на емоціях✨

Вітаю, друзі!

Новий розділ уже на сайті!

За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels

– Запроси її кудись, – штурхнула його в плече подруга.

– Ні, вона відмовить все одно, для чого це?

Морін здійняла брови, знову штурхнувши Джима.

– Годі!

– Куди подівся “Джим-зберу колекцію номерів першокурсниць-Торнтон”? Ти ж був душею компанії, дівок від тебе відліпляти доводилось!

– Я був іншим, – хитнув головою він.

– Це вже точно! – пирхнула Морін, перехопивши чашку з його рук і відпила, тоді скривилась і потягнулась до цукру. – Слухай, повертайся у стрій, ти тепер вільний, можеш робити, що хочеш. Ти ж ніколи не пасував перед труднощами.

– Неправда, – відповів він, слідкуючи як подруга кидає три кубики цукру у його каву.

– Як справи з Вівікою Гейдж?

У роті раптом пересохло, він підняв очі на батька.

– Про що ти?

– Ти не вмієш брехати, Джиме, – розчаровано зітхнув Натанієль. –  До того ж тебе бачили.

– Хто? 

– А це має значення? – звів брову він. – Суті це не змінює, нащо ти світишся у тому притоні? Я виховав тебе гідним чоловіком.

– І підкреслюючи тобою сказане, я не розумію сенсу цих повчань, – стомлено мовив він.

– Яким би гідним чоловіком ти не став, Джиме, ти завжди будеш моїм сином. Тож, поясни мені чого ти весь час отираєшся там?

Якусь мить мовчки пили, а тоді Вівіка окинула детектива поглядом.

– То, про мої пригоди ти знаєш, а в тебе, що сталось?

Джим підняв очі.

– Тобто?

Вівіка звела брову, наливаючи ром у чарку.

– Ти чимось засмучений, – помітила вона.

– Приходив батько.

– О…проблеми з татком?

– Не смішно.

– Я і не жартую, – знизала плечима вона. – Розповідай.

(І не питайте мене, чого Джим п'є з порожнього келиха, ніколи не думала, що найбільше намучуся саме з посудом, генератор, вочевидь і сам трохи хильнув :) )

– Містер Колсон прийме Вас, – мовила асистентка.

Джим підвівся, рушаючи до світлого, добре охолодженого кабінету. Невисокий чоловік, років тридцяти п’яти із короткою стрижкою, був вдягнений у футболку і джинсові штани. Він розвалився за столом, виклавши на нього ноги і кидав баскетбольний м’яч у сітку, що було вмонтовано справа від столу. Стіну за ним вкривало різнобарвне графіті.

– А, Джеймс, так? – не вітаючись мовив він.

– Гм…Вітаю, містере Колсон.

Редактор покосився на руку детектива і продовжив кидати м’яч.

– Я не потискаю рук. Сідай. 

– Що, важкий день?

Він повернув голову. Жінка десь його років із довгим темно-каштановим волоссям куталась у плащ, випускаючи дим. Цигарка у її пальцях майже зотліла, та вона, схоже не зважала.

– Так, щось на кшталт…

Вона кивнула.

– Тобі потрібен товариш по чарці.

– Я не хочу пити, – тихо мовив він.

– Тоді, можемо піти й підгилити кожен сміттєвий бак у районі.

Джим поглянув на неї.

– Нащо це тобі?

Вона знизала плечима, викинувши недопалок.

– Мені нудно, а ти гарний.

У книги є плейлист, тож запрошую до прослуховування)

⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘ 

Цикл книг “Aeternum Confrontation” можна читати окремо!

(Обкладинки клікабельні)

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨

❣️Мій інстаграм

❣️Мій фейсбук

❣️Мій пінтерест

❣️Мій тредс 

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️