Додано
08.04.26 17:21:53
Флеш-моб від пана Лиса ✍️ ʕっ•ᴥ•ʔっ♥️
Щось згадала я марафони, які проводив пан Лис — зайшла… почитала… посміялася. Усі були такі щирі, і сатира лилася рікою. Усі були на позитиві, і іскорка гумору ширилася, наче струм…
Тож хто ми такі, щоб не повторити?… Спробую ту традицію реанімувати… (далі, думаю, Лисеня в свої руки забере).
Ітак, марафон «Про себе». Пишіть вірші про себе, можете додавати жарти, сатиру — хто що забажає! Головне — творчо і від душі. Усіх охочих запрошую, бо, як показує практика, ті, хто раніше вважав, що не вміє, пишуть прекрасно.
Тож передаю естафету: Ньюбі Райтер, Ромул Шерідан, Сергій Більцан, Кайла Броді-Тернер, Андрей Романенко (Black Silver), Герман Харрінгтон, LibertyFox, Дима Чирков, Вікторія Беше, Олексій Горбунов, Грудна Жаба , Кіт Микола та інші....
Про себе більш розширено писала тут, якщо комусь цікаво https://booknet.ua/blogs/post/427739
А ще всіх запрошую швиденько сюди на цей флеш-моб , там дуже цікаво
https://booknet.ua/blogs/post/427955
Привіт, мене звати Ірина,
Про себе вже писала блог…
Хотіла б більше про вас дізнатись,
Тому створила діалог.
Пишіть про себе трохи в римах —
Вірші читати я люблю.
Сатиру вашу полюбляю,
Тому читати вас бігу...
Про себе — коротко і чітко:
Не всім подобаюся я,
Та й то не ставила метою,
Яка вже є — колючка я
22 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВ сонячній країні, де океан шумить,
Іринка в затишнім кафе працює кожну мить.
Готує страви, посмішки дарує,
А в вільний час над книгами мудрує.
Хоч каже: «Я не автор, я лиш Ньюбі Райтер»,
Та в текстах її світ — яскравий, як хайлайтер.
Бере сюжети з голови та сновидінь,
Й за нею Муза ходить, наче тінь.
Іринка не любить на місці сидіти,
Їй конче потрібно щомиті чудити.
Мандрує, читає, готує і мріє
Про світ, де є Віра, Любов і Надія)
Ірина Бібік, Завжди будь ласка) класні марафони Ви влаштовуєте)
За запрошенням теж долучаюся до флеш-мобу)
Хто я? Таке просте питання,
Та відповідь складно знайти.
Я маю світлі сподівання
І ніби знаю, куди йти.
Холерка більше, меланхолічка трохи.
Це вибухова суміш, й не кажіть.
Хоч дуже швидко пробігають роки,
А я усе ще вчуся жить.
Ще інтровертка. Із людьми так складно.
Люблю природу. Натовп не люблю.
Якщо вивчаю — то докладно,
Якщо кидаю — без жалю.
Складна натура. Хаос повний
Буває інколи у голові.
Та далі йду — рефлекс умовний,
Бо рух вперед в моїй крові.
Ірина Бібік, Взаємно)))
Вітаю!)
В мене вийшло трохи більше ніж я планувала, тож закинула у блог
https://booknet.ua/blogs/post/428059
Ще раз дякую за запрошення)
Кайла Броді-Тернер, Вау бігу дивитися ❣ ☄❤ ( ◜‿◝ )✨
Я Коваленко Анастасія,
Вірші пишу для вас,
У кожнім слові — моя мрія,
І щирість без прикрас.
Я вкладаю душу в рядки,
І почуття свої,
Щоб хтось, читаючи думки,
Знайшов частинку мрії.
Я не ідеальна — я жива,
З емоцій і натхнення,
Та в кожнім слові ожива
Моє просте стремління.
Писати так, щоб відчули всі,
Що серце може говорити,
Бо навіть у простій красі
Є сила — щиро жити.
Вікторія Беше, Ох, мені приємно. Велике дякую
Завітала я до вашого блогу
І подумала: дати й мені слово?
Муза нишком усміхнулася:
"Без шансів. Покинь ці думки.
Випий каву і просто пиши —
Бо ти ще спала, а я все написала".
(Продовження далі)
Сергій Більцан, Що ви, нехай він буде!
Бо чоловік дає кишенькові
Не за вірші й не за казки,
А за прасовані сорочки.
Тож муза по графіку,
А побут без вихідних.
Дякую за відгук
І за гумор — уклін.
Що сказати? Я - казкар.
Воїн стріляний, трохи смажений.
Я не мрію про "навар",
Справити хоча б гарне враження)
Олексій Горбунов, Дякую , Олексіє, що не пройшли повз і підтримуєте❤️Приємно познайомитися
Привіт. Я - Містер Чілл.
Не те що б сильно майстер слова я,
Але як треба, то точильним,
Става від леза балакня моя.
Люблю вигадувать слова,
Я не навмисне - то воно саме.
Коли зловлю натхнення за хвоста,
То не втече воно вже від мене.
Можу закрутити на коліні
Вихори зірок у далині,
А можу просто у хатині,
Сидіти й колупати в животі
Можу у долоню тобі гарно,
Насипать те що не побачиш в дрібноті,
Можу закидати довго й марно
Те що у провулках, в довготі.
ЗагалОм буваю дивний сам собі,
Та приймаю це як має бути,
І звик до того що таке в мені,
Завжди я знаю що забути.
Але не забуваю те що треба,
І те, до чого тяготить,
І те, чого, кого, і як люблю до неба,
Небеса - єдине, що мене живить.
Так і живу, люблю, творю,
Не ідеально, іскрою жеврить
Ця тиша в глибину мою,
Що для небес лише за мить.
Я написав це на коліні.
Як є і на духу стою,
Це було весело, й від нині,
Залишу риму тут мою.
Поглянь, комент відвішай,
Розбий, нічого не лиша,
ТількИ на стІну вІрша ти не вішай...
Або повішай, якщо душа бажа.
Містер Чілл, Прошу..
Мій світ не в рамках, не в суворих правилах,
Він там, де казка ожива в рядках.
Де я пишу про крила, що розправила,
І тримаю всесвіт у своїх руках.
Поруч — Мушка. Мій малий охоронець,
Мій хвостик, що знає всі таємниці.
Вона — мій щит, мій відданий оборонець,
Якій ніколи на місці не спиться.
Вона відчує кожен мій настрій і втому,
Гавкне на сум, щоб він швидше втікав.
З нею затишно в нашому спільному дому,
Серед сотень сюжетів і творчих забав.
Я — авторка долі, вона — мій супутник,
Ми разом крокуємо в завтрашній день.
В її вірнім серці — мій світлий притулок,
В моєму — мільйони нових пісень.
Ірина Бібік, Дякую
Як родився, був малий — геть небалакучий,
Та зате верткий, як вуж, ще й непосидючий.
Дивлюся на старі фото, пишу вірш у стовпчик:
Он сиджу зі своїм Рексом, замріяний хлопчик.
Далі школа, біганина, уроки, домашка,
Додому йшов неохоче, наче черепашка.
Далі юність, апетит, випускний наш клас,
Однокласниці чомусь стали гарні враз.
Затім пішли дискотеки, дівчата, вечірки,
Штанга, гиря, бокс в підвалі, з хлопцями розбірки.
Потім технікум, студент, на шиї помада,
нагулявся, одружився — син, праця, посада.
Нині я солідний пан під два метри зростом,
Десь сто двадцять кілограм, от не люблю постить.
Не палю, майже не п'ю (писать заважає),
Полюбляю готувати — жінка це вітає.
Можу і покепкувать, спорт люблю й донині,
Ось сатиру полюбив — дякую Ірині!))
Ось така коротка вийшла оповідь про себе,
Може, десь щось і втаїв — то воно й не треба.
Як занадто позитивним здаюся в віршу,
Виправлять нічого не стану — так все залишу.
Сергій Більцан, Цього разу у Вас рима лягла рівніше, ніж у мене, хоч я теж старався :). Але це навіть добре — значить, ще є чому повчитись.
Що цікаво, на ютубі виклав останню пісню 15-ту з альбому, "Завтра починається зараз".
Назва пісні: Народжений для неможливого, гадаю Вам буде цікаво. Тож ділюсь:
https://youtu.be/tN9UhjY239w
В мене трохи кріпово, перший раз таке пишу
Я не пишу за розкладом чи модою,
Мій муз не знає меж і берегів.
Веду читача тернистою дорогою
Крізь холод космосу і шепіт ворогів.
Сьогодні я малюю тіні в Сеулі,
Де айдол-сталкер знімає маску і грим.
А завтра — ми в апокаліпсисі, у гулі,
Де кожен подих здається вже чужим.
Мій світ — це «Спіраль» фантастичних видінь,
Це «Місто Клоунів», де детектив не спить.
Це вибір вампіра у сутінках стін,
І «Відлуння мертвих», що в серці десь болить.
Я не шукаю простих омегаверсів,
Де все за планом — від «а» і до «я».
Я створюю сотні складних інверсій,
Бо кожна історія — це доля моя.
Міняю маски, жанри і сенси,
Від гострого «скла» до залізних засад.
Ulyana Summers — це творчі інтенції,
Це шлях крізь нуар у квітучий сад.
Не бійтесь пірнати в мої лабіринти,
Тут кожен знайде свій власний фінал.
Я пишу не для того, щоб просто «відбити»,
А щоб кожен рядок зазвучав як струна
Дима Чирков, Дякую ❤️ трошки потянуло на містичне
Безталанна та невродлива.
Без претензій не можу я.
Головне, щоб була щаслива,
поучала бабуся моя.
Головне, щоб тебе любили,
щоб кохала і ти так само.
Та горобчиком пурхотливим,
Безтурботно життя літала.
Щоб із друзями до загину,
Щоб по совісті із людьми.
Говорила мені: Дитино,
ти найкраще життя проживи!
Вже немає давно бабусі,
У волоссі блищить сивина.
А я досі жити учуся,
як казала мені вона.
Безталанна та невродлива
я для себе — не для людей.
Але дійсно чомусь щаслива
кожен свій неповторний день.
Delulu Fabii, Щирий та цікавий вірш вийшов. Нагадав мені і про моє дитинство :).
вітаю! Вірші не пишу та подобається читати. Успіхів кожному учаснику .
Лана Сетман, Дякую , що забігли на вогник ❣ ☄❤ ( ◜‿◝ )✨
Мій світ не в цифрах, не у датах,
Він у думках, що летять за поріг.
Я вмію в буденному свято чекати
І бачити космос у пилі доріг.
Сьогодні — спокійна, завтра — стихія,
Складаю життя із яскравих фрагментів.
Я — авторка власних нестримних подій,
І щирих, і теплих моментів.
Пишу свою повість відверто і прямо,
Без гриму, без масок, без зайвих прикрас.
Бо я — це я. І в цьому програма,
Яка актуальна у будь-який час.
Лєра Кравченко, Хочемо бачити Вас і тут https://booknet.ua/blogs/post/427955
Пишу я тому, що хочу,
А хочу я всяке й різне:
Сьогодні одне, завтра – інше.
Тому, поки ще не пізно
Пишу все бігом в нотатки,
А потім – єднаю докупи,
Нічого впустити не можу –
Пишу від душі, не скупо.
Свідомості марення хворі
Живуть у своїх світах…
Пишу я тому, що хочу,
І щоб не поїхав дах.
Очерет, Хочемо бачити Вас і тут https://booknet.ua/blogs/post/427955
Чекаю пане Лиса тут❤️
Дима Чирков, Хочемо бачити Вас і тут https://booknet.ua/blogs/post/427955
Про що писати? Що пишу?
Що я пишу бува віршами?
Що я пишу, як мию посуд?
Пишу і ранком і ночами?
Що це, як дихати туманом?
Як запросити друга в гості?
І випити вина ковток,
Те почуття легкої млості?
Пишу по-різному, невдало,
Бувають паузи роками,
Та найцінніше - власний голос,
Який не знайдеться без драми.
Зоряна Лісова, Хочемо бачити Вас і тут https://booknet.ua/blogs/post/427955
Писалось не легко, але вже що вийшло то я вам підкину.
Скажу чесно, це більше про моє сприйняття мистецтва і світогляд, а не про те який я автор. Який з мене автор - тут вже судити не мені.
Тож, давайте ще раз представлюсь :).
Мене звуть Андрій — і цього вже доволі,
Зростав я не у казці, а просто на районі.
Як хлопці із Кривбасу — з характером і пилом,
Де слово цінувалось лиш коли стало ділом.
Навчався я старанно, та не вгорі у списку,
Без гонки за відзнаками і без родини тиску.
Зірок я не хапав і першим був я рідко,
Проте повагу мав, бо слово тримав чітко.
У початкових класах, російською навчався,
А в п’ятий вже в гімназію подався.
Там українську мову серйозно я вивчав,
І через кілька років її опанував.
Був час, коли пізнати захотів я мистецтво бою,
Де рух і сила йдуть у злагоді з тобою.
Дзюдо в молодших класах — це воля, розум, тіло,
А далі інші стилі пізнати закортіло.
Пішов я шляхом шкіл, де швидкість й сила — не межа,
Де діє не лиш власна міць, а й обернена чужа.
Айкідо і джиу-джитсу — не просто комбінації,
А мистецтво рівноваги, контролю і реакції.
Андрей Романенко (Black Silver), Хочемо бачити Вас і тут https://booknet.ua/blogs/post/427955
Привіт, мене звуть Фоксом,
Мабуть ми вже знайомі!
А якщо ні, то ось у Вас під носом,
Аргументи дуже вагомі!
Сатири я не полишив,
І флешмоби не зупинив!
Втім від адміністрації, одного разу,
Я “палицею” отримав зразу!
Знесли чотири блоги й дві сатири,
На пошті трохи пожурили!
Втім дозволили мені оте,
Робити те, що збіркою звете.
А якщо серйозно - будуть ще від мене марафони. Просто... Як я вже якось казав: "Мені б стільки страв, скільки в мене справ!". Дуже багато чого потрібно зробити й вирішити, що я аж розриваюсь на тисячу дрібних лисиць))
Я і спосіб знаю, як можна "легально" влаштувати такі флешмоби)
LibertyFox, О пане Лисе моя повага ❤️
Експромт❤️ щиро дякую за увагу та бажаю всім міцного здоров'я ❤️ дякую що ви є
Дима Чирков, І Вам дякуємо ❣ ☄❤ ( ◜‿◝ )✨ , що не пройшли повз і прикрасили марафон своїм віршом
Привіт поетів великий народе!
Я Дмитро Чирков поет незначний,
Мої вірші не бачили всі народи!
Я початківець у творчості народній
В мене досвід начитаного митця
Я пером вірші виношу на папері,
Про те що не скаже хитра лисиця❤️
Не маю сенсу шкоди людині завдати
Я пишу так,щоб посмішка була!
Вас с творчості хочу привітати ,
Та натхнення палкого передати ❤️
Ірина Бібік, Дякую Ірина ❤️ я не зміг пройти повз )
❤️❤️❤️
Олена Ранцева, Будемо чекати❤️
Шкода, що рима мені не йде... Гарний флешмоб ʕ☆ᴥ ~ʔ
Кіт Анатолій, ❣ ☄❤ ( ◜‿◝ )✨ Всі так казали а потім шедеври, може спробуєте?
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати