Пост, що витікає з попереднього) От я думаю на рахунок української міфології. Яка, як це завжди буває, тісно пов'язана з релігією.
Перша тема: Верхній пантеон ( це умовна назва, бо в кожного з племен вони відрізнялися і існували одночасно) Білобог, Чорнобог, Род, Рожаниці, Перун, Даждьбог, Стрибог, Макош, Велес, Лада, Морена і т.д.
Нижній пантеон - Мавки/мавкуни, русалки, болотяниці, повітрулі, полудениці, Перелесник, богун/богинка, Щезник, Блуд, Ох, відьми, опирі, покутники, потерчата, вовкулаки і т.д.
Друга тема: баба Яга, Кощей, Змій Горинич.
Третя тема: Християнство з його святими, чудотворцями і т.п.
Християнство знищило ( подекуди замінило, от як з Купалом чи Вертепом) верхній пантеон богів різних слов'янських племен. Але нижній пантеон продовжував співіснувати. "Дрібна нечисть" не здавала так легко свої права, тому в казках часто присутні ці створіння. Їх відганяють святою водою, молитвою, вони бояться і не потикаються у церкву... Тобто, з фольклорних джерел ми знаємо, що вони існували у людській свідомості одночасно.
А питання другої теми - під питанням. Я не пригадую нічого, щоб згадувало їх одночасно з християнством. І з першою темою також. А на верхній пантеон вони взагалі не тягнуть - не боги. І до того ж, з ким там вони перетиналися з інших міфічних створінь? З сірим вовком? І все? Що це за така ні з чим не поєднана трійка? В мене виникає враження відірваності цих персонажів, занесеності ззовні. От я знаю, що не всі з цим погодяться, хотілося б аргументів .
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДо речі, чи був Аїд, або аналог. Ми ж про це якось мали розмову. Є підозри, що був. І це - Велес)
Вадим Сухобрус, Це не одне і те саме. Перун, як і Тор був покровителем воїнів. Тому русь ( якщо вважати нею варягів), і клялася ним. Це ніяким чином не робило Тора головнішим за Одіна. Велес був покровителем торгівлі, що мало значення при укладені торгових договорів.
1. Періодизацію язичництва можна представити так:
- Культи духів: спочатку постають шкідливі духи та духи місцевості (наприклад, слово берегиня походить від позначення лісистого пагорба — берега). Сюди ж належать тварини-покровителі, як-от ведмідь, чиє справжнє ім’я було під забороною (табу), щоб не накликати звіра, тому його називали лише алегорично.
- Шанування Рода та рожаниць: на цьому етапі національні риси виражені ще слабко.
- Державний культ Перуна: формування пантеону княжої доби.
- Християнство та двовір’я: етап, що триває й донині.
У цьому контексті Баба Яга, Кощій та Змій Горинич — це персонажі не стільки казок, скільки епосу. Вони з’являються пізніше як продукт переосмислення давніх міфів у часи, коли першоджерела вже почали втрачати свій первинний сакральний зміст.
Дієз Алго, Я ще раз про монголів. Коли Стурлусон писав Едду - вони тут вирізали тих, хто міг зробити аналог.
Про вогянних змієв, на кштал Горинича, є доволі багато легенд, де вони перетинаються з воїнами або силачами, яки їх долають. На приклад, київський змій. Чув міфи, що київські відьми таки сильні, бо ведуть свій рід від змія. А Яга та Кощей, на мою думку, це прообрази відьом та чаклунів. Хоча, про Бабу Ягу також кажуть, що вона вартова потойбічного світу, а Кощєй - цар потойбіччя
Дієз Алго, Чому повинні існувати антиподи? Не вся природа має дуальну структуру, а стародавні боги - це відображення природних явищ. На приклад, в грецькій міфології є боги і напівбоги без антиподів. Найяскравіший антипод - це як раз христианська релігія.
Насправді ми мало, що знаємо про язичнецтво. Всі здогади про нього будуються або на вигадках, або підробках, як Велесова книга, або пізніших християнських джерелах, як Повість минулих літ.
Свого часу цікавилась міфологією, а саме якраз тим, хто така Баба Яга, Змій Горинчи та Кощей. Образ Баби Яги пов'язаний із давнім матріархатом (якщо хтось не знає, то колись саме жіноча енергія цінувалась та обожествлялась як така, що дає Життя. Поки не прийшла церква і не почала качати свої права). Це Жриця, яка зв'язує два світи - Яв та Нав. Кощей - це володар підземного царства, згідно однієї з теорій, він один із синів Чорнобога. Змій Горинич - це охоронець мосту через ріку, яка з'єднує два світи - Яв та Нав, і якщо прослідкувати українські билини, то можна неодноразово зустріти, що Горинича били саме на мосту. Все. Поки писала, придумала сюжет до фентезі )))
Дієз Алго, Я думаю, що Богиня і Жриця того часу було одне й те ж. Взагалі саме ці персонажі не зовсім наші, українські. Думаю, вони запозичені, тому не дуже чітко й лягають у структуру української демонології. Набагато древніші, аніж слов'янський пантеон.
3. Баба Яга, Кощій та Змій
Змій Горинич — постать саме епічна, з билин, а не суто казкова. Це втілення зовнішньої загрози, стихійної або загарбницької сили, з якою бореться герой-захисник ідеалізованого минулого.
Баба Яга є складнішим образом, що зберіг риси прадавнього міфу про ініціацію та перехід між світами, межі життя і смерті. Вона — той самий невідомий ісходник, який з часом мігрував із сакрального міфу в епос, а згодом і в дитячу казку.
Щодо Кощія, складно стверджувати, чи був він колись повноцінним персонажем власне міфів, оскільки поза межами казок він майже не зустрічається. Його постать виглядає як пізніша персоніфікація темних сил, що набула остаточної форми вже в період занепаду епічної віри.
Отже, коли ми бачимо цих персонажів у казці, ми спостерігаємо доживання якихось давніх грізних істот або епічних ворогів, які втратили свою реальну владу над розумом людини й стали об’єктом художньої вигадки.
Це з того, що вивчав.
2. Міф, епос та казка - у чому різниця?
Зараз майже не відчувають різниці між казкою та билинним епосом, проте вона є принциповою. Казка відігравала ту саму роль, що фентезі зараз, це оповідь про дивовижне, в яке ніхто не вірить. Її мета — розвага. Хоча в основі казки лежать давні міфи, вони спираються на геть інший спосіб життя та систему цінностей. Казка перестала бути предметом віри не тому, що міфи забулися, а тому, що змінилося саме суспільство.
Епос (билини) — це ідеальне минуле народу. Історичне підґрунтя в ньому є, але у ідеалізованому вигляді. Доки епос живий, у нього вірять, проте інакше, ніж у міф. Це віра в те, що всі ці монстри та звитяги над ними були реальністю. Коли ж ця віра вичерпується, епос фактично перетворюється на казку.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати