Пост, що витікає з попереднього) От я думаю на рахунок української міфології. Яка, як це завжди буває, тісно пов'язана з релігією.
Перша тема: Верхній пантеон ( це умовна назва, бо в кожного з племен вони відрізнялися і існували одночасно) Білобог, Чорнобог, Род, Рожаниці, Перун, Даждьбог, Стрибог, Макош, Велес, Лада, Морена і т.д.
Нижній пантеон - Мавки/мавкуни, русалки, болотяниці, повітрулі, полудениці, Перелесник, богун/богинка, Щезник, Блуд, Ох, відьми, опирі, покутники, потерчата, вовкулаки і т.д.
Друга тема: баба Яга, Кощей, Змій Горинич.
Третя тема: Християнство з його святими, чудотворцями і т.п.
Християнство знищило ( подекуди замінило, от як з Купалом чи Вертепом) верхній пантеон богів різних слов'янських племен. Але нижній пантеон продовжував співіснувати. "Дрібна нечисть" не здавала так легко свої права, тому в казках часто присутні ці створіння. Їх відганяють святою водою, молитвою, вони бояться і не потикаються у церкву... Тобто, з фольклорних джерел ми знаємо, що вони існували у людській свідомості одночасно.
А питання другої теми - під питанням. Я не пригадую нічого, щоб згадувало їх одночасно з християнством. І з першою темою також. А на верхній пантеон вони взагалі не тягнуть - не боги. І до того ж, з ким там вони перетиналися з інших міфічних створінь? З сірим вовком? І все? Що це за така ні з чим не поєднана трійка? В мене виникає враження відірваності цих персонажів, занесеності ззовні. От я знаю, що не всі з цим погодяться, хотілося б аргументів .
14 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️
Дієз Алго, кого з язичницьких персонажів можна призначити новорічним символом?
Дієз Алго, Дякую
До речі, чи був Аїд, або аналог. Ми ж про це якось мали розмову. Є підозри, що був. І це - Велес)
Дієз Алго, Чого немає? Баби Яги? Це жарт? Леся Українка брала те, що вважала для себе важливим брати. Вона не є фахівцем. А Баба Яга є у всіх східних слов'ян. Капища... А які капища є? Може, десь Велесу є? Або Перуну? Де вони, назвіть! Хоча Баба Яга персонаж значно архаїчній. У вас якось дивно виходить - там домисли, а там прямо не домисли. Якщо що - то угри, тобто угорці - це теж фіни! Точніше, колись спільна народність. Тому жили вони від боліт до Карпат. Якраз Леся не аргумент, бо це значно пізніше, та й брала вона вже сформовані легенди, ще й регіональні. У вас все до купи летить, аргументи...
Раніше трошки цікавився скандинавською міфологією, навіть намагався робити з неї кальки у своїх ранніх творах дуже, дуже давно, років може 10 назад. Особливо надихала на все це серія фільмів від Марвел "Сага Безкінечності". Зараз я вже створюю власну міфологію у своєму книжковому всесвіті "Двигунів реальності". Запрошую ознайомитись, доречі, якщо цікавить вся ця тема з рухом навколо "божественного". Особливо наглядно моя "міфологія" демонструється в короткому творі "Плач Вічності." А от на рахунок української міфології, на жаль, я повний нуль - якось воно по-духу не моє, чи що... Міфологія українська. Хоча це, мабуть, смаковщина.
Дієз Алго, Я не претендую на премію "найкращого міфолога", просто будую те, що подобається, і поділився тим, що колись робив. Буду радий почути Вашу думку про те, що я роблю зараз, звісно ж)
У 2022 році тут на Букнет Анна Зюман у блогах публікувала дедк цікаву інформацію про міфологію.
Якщо цікаво, знаудвть авторка та перегляньте її блоги за 2022 рік.
Мені було дуже цікаво
Олеся Глазунова, А, бо я писала Анна, а воно Ганна. Дякую. Але це просто загальні відомості...
1. Періодизацію язичництва можна представити так:
- Культи духів: спочатку постають шкідливі духи та духи місцевості (наприклад, слово берегиня походить від позначення лісистого пагорба — берега). Сюди ж належать тварини-покровителі, як-от ведмідь, чиє справжнє ім’я було під забороною (табу), щоб не накликати звіра, тому його називали лише алегорично.
- Шанування Рода та рожаниць: на цьому етапі національні риси виражені ще слабко.
- Державний культ Перуна: формування пантеону княжої доби.
- Християнство та двовір’я: етап, що триває й донині.
У цьому контексті Баба Яга, Кощій та Змій Горинич — це персонажі не стільки казок, скільки епосу. Вони з’являються пізніше як продукт переосмислення давніх міфів у часи, коли першоджерела вже почали втрачати свій первинний сакральний зміст.
Вадим Сухобрус, Може, але звідки тоді взявся спостерігач)) питання те саме і воно лишається відкритим...
Дуже влучне питання про "трійку". Дійсно, важко згадати казку, де б Кощій боявся молитви чи перехрестився, на відміну від чортів чи відьом з нижнього пантеону. Це наштовхує на думку, що ці образи прийшли до нас із епосу, який формувався задовго до того, як християнство стало частиною побуту. Дякую за їжу для роздумів!
Свого часу цікавилась міфологією, а саме якраз тим, хто така Баба Яга, Змій Горинчи та Кощей. Образ Баби Яги пов'язаний із давнім матріархатом (якщо хтось не знає, то колись саме жіноча енергія цінувалась та обожествлялась як така, що дає Життя. Поки не прийшла церква і не почала качати свої права). Це Жриця, яка зв'язує два світи - Яв та Нав. Кощей - це володар підземного царства, згідно однієї з теорій, він один із синів Чорнобога. Змій Горинич - це охоронець мосту через ріку, яка з'єднує два світи - Яв та Нав, і якщо прослідкувати українські билини, то можна неодноразово зустріти, що Горинича били саме на мосту. Все. Поки писала, придумала сюжет до фентезі )))
Ріна Март, Але яку історію ви вважаєте цікавішою - історію цієї землі чи народу, який зараз тут живе?) І де саме? В яких кордонах?
Італійці не ті самі римляни. Французи не ті франки. А це вже пізніше було. Коріння - це одне. Воно є, треба вивчати. Але...
Була в мене колись в дитинстві книга (назву вже не памʼятаю) про всіх язичницьких богів, істот. Там просто ну дуже багато усіх. Ще й з ілюстраціями, не художня оповідь, а більше як художня енциклопедія. Як я її любила. Ще тоді не могла зрозуміти, чому скрізь тільки супергерої, а про цих самобутніх персонажів ніхто не пише і не знімає історій. Підписалася на вас) цікаву тему підняли.
Дієз Алго, Дякую. Піду подивлюся)
Християнство пізній продукт, який прийшов до нас із хрещенням. Я обожнюю різноманітність персонажів в українській міфології і маю ідею книги, але ще не беруся за це бо там треба було б освіжити свої знання на дану тему.
Насправді ми мало, що знаємо про язичнецтво. Всі здогади про нього будуються або на вигадках, або підробках, як Велесова книга, або пізніших християнських джерелах, як Повість минулих літ.
Вадим Сухобрус, Думаю, що в не найкращому.
Про вогянних змієв, на кштал Горинича, є доволі багато легенд, де вони перетинаються з воїнами або силачами, яки їх долають. На приклад, київський змій. Чув міфи, що київські відьми таки сильні, бо ведуть свій рід від змія. А Яга та Кощей, на мою думку, це прообрази відьом та чаклунів. Хоча, про Бабу Ягу також кажуть, що вона вартова потойбічного світу, а Кощєй - цар потойбіччя
Кіт Анатолій, Ну але Яга і Кощей не тягнуть на самостійних персонажів. Культ смерті - ок, а життя? До того ж вони настільки відлюдькуваті... Вони виглядають чужорідним уламком від інших вірувань, не слов'янських, що затесались на нашій території у вигляді вже казки, а не міфу.
3. Баба Яга, Кощій та Змій
Змій Горинич — постать саме епічна, з билин, а не суто казкова. Це втілення зовнішньої загрози, стихійної або загарбницької сили, з якою бореться герой-захисник ідеалізованого минулого.
Баба Яга є складнішим образом, що зберіг риси прадавнього міфу про ініціацію та перехід між світами, межі життя і смерті. Вона — той самий невідомий ісходник, який з часом мігрував із сакрального міфу в епос, а згодом і в дитячу казку.
Щодо Кощія, складно стверджувати, чи був він колись повноцінним персонажем власне міфів, оскільки поза межами казок він майже не зустрічається. Його постать виглядає як пізніша персоніфікація темних сил, що набула остаточної форми вже в період занепаду епічної віри.
Отже, коли ми бачимо цих персонажів у казці, ми спостерігаємо доживання якихось давніх грізних істот або епічних ворогів, які втратили свою реальну владу над розумом людини й стали об’єктом художньої вигадки.
Це з того, що вивчав.
2. Міф, епос та казка - у чому різниця?
Зараз майже не відчувають різниці між казкою та билинним епосом, проте вона є принциповою. Казка відігравала ту саму роль, що фентезі зараз, це оповідь про дивовижне, в яке ніхто не вірить. Її мета — розвага. Хоча в основі казки лежать давні міфи, вони спираються на геть інший спосіб життя та систему цінностей. Казка перестала бути предметом віри не тому, що міфи забулися, а тому, що змінилося саме суспільство.
Епос (билини) — це ідеальне минуле народу. Історичне підґрунтя в ньому є, але у ідеалізованому вигляді. Доки епос живий, у нього вірять, проте інакше, ніж у міф. Це віра в те, що всі ці монстри та звитяги над ними були реальністю. Коли ж ця віра вичерпується, епос фактично перетворюється на казку.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати