Вітаю. Трішки спойлерів до завтрашнього розділу "ДЕМОН НА МОЮ ГОЛОВУ"

– Кицю, розслабся. Усе гаразд, – його гарячий подих лоскоче моє вухо.
– Я не напружена.
– Тоді відпусти мою руку, а то тримаєш надто міцно, – усміхається він.
Я з жахом усвідомлюю, що й справді смертельною хваткою вчепилася в його лікоть.
– Боюся впасти.
– Я так і подумав, – хмикає Селтер, галантно відсуваючи стілець і допомагаючи мені сісти.
Коли ми лишаємося наодинці дихати стає значно вільніше. На цій терасі немає пафосного натовпу. Тут є тільки він.
– Тобі тут не подобається? – тихо запитує Селтер, не зводячи з мене вивчаючого погляду.
– Подобається, але це не мій рівень, – зізнаюся.
Здається, я сьогодні занадто відверта. Потрібно натягувати маску невдоволеного стерва, а то вона вже пилом припала. Треба вже «вигуляти» її. Але чомусь мені не хочеться. Не зараз.

На що перетворится звичайний обід у дорогому ресторані? На чергове протистояння героїв? Чи на мирну бесіду?