Віршований марафон 2.1
Вітаю!
ฅ^•ﻌ•^ฅ
Що ж, як і казала адміністрація, роблю усе нормально!
По-перше, хочу повідомити, що Збірка поповнилася новими сатирами.
Там є і про "пригоди", є і про жадібність. А є і про заздрість!
І ось частинку сатири я приніс Вам, щоб Ви могли посмакувати трохи)
Бо він хоче відібрати,
Те що сам бажає мати!
Бо ту честь і гідність там,
Вже давно віддали снам!
Тож будь обачним, ти диви!
Вовка до себе не пусти,
Він з’їсть усе і скаже “Ще!”,
А як не буде - з’їсть тебе!
По-друге: А не забабахати нам новий флешмоб?
Я гадаю, що варто, до того ж є ті, хто скучив!
Тому тема флешмобу - Заздрість!
Як Ви, мабуть, пам'ятаєте - правила прості:
Головне - тема
Усе інше - за Вашим бажанням!
Я, в свою чергу, на цей раз не буду передавати нікому естафетну палицю, а просто "залишу двері відкритими" для усіх!
І пам'ятайте! Усі не вміють писати вірші, тому не соромтеся і хоча б спробуйте! (◠‿◕)
На цьому у мене усе!
Дякую за Вашу увагу!
З Вами був я, Ваш
(хоч я Вам і не належу)
LibertyFox
18 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКупив я заздрість на базарі — за копійку, за пусте,
Продавець сказав: «Дрібничка, тримай зернятко мале».
Я поклав її в кишеню, мов дешевенький товар,
І не знав, що ця дрібка, особистий темний дар.
Спершу помічав маленьке: куртка краща і фасон,
У когось нові сережки, в когось сяє телефон.
У сусіда новий ноут, краще він, мабуть, живе,
А у мене все буденне, все звичайне і просте.
Потім більше: чиясь машина, промайнула як стріла,
А ліворуч, як насмішка, зала «Мерседес» була.
В когось є квартира в центрі, в когось двір, неначе рай,
І дивився я на інших та питав: «А де ж мій пай?»
Далі — гірше: в чужім щасті бачив золото й вогні,
І хотів, щоб все отеє так само прийшло мені.
На душі збирався присмерк, серце мерзло в сірій млі,
І своє тьмяним здавалось на своїй глухій землі.
Врешті-решт я взяв люстерко — а там правда без заслон:
Не герой із кінострічки, не легенда, не Делон.
Засмутився я настільки — хоч сідай собі та плач,
Бо купив я на базарі не дрібничку, а сікач.
Сергій Більцан, Щиро дякую. Я й сам цього разу задоволений, як рима лягла! Так, дивіться колись і до Вашого рівня володіння словом доросту.✊✊✊
Все стежить-стежить,
по п’ятах ступає.
В гаях густих, у степах широких,
на суші, у воді і уві сні
наглядає, споглядає
леді «Смерть».
В покриві чорному, мов нічне небо,
з косою гострою в руці кощавій.
Усіх дістане —
її не оминути.
Начхати їй на гроші, славу, імена.
В очах старої всі рівні, як один:
і цар, і раб, і пан, і селянин.
Від пані не втечеш,
не спокусиш.
Не мине призначений час —
ні гроші, ні наука
від її зору не сховають.
Все позирає,
по п’ятах ступає.
Пожерла багатьох:
царів, вождів, катів…
У кожного настане мить
рандеву з леді.
За спиною ось стоїть —
чатує,
підстерігає миті
замахнутись.
Serhii, А воно так завжди і буває)))
Я сам так почав!
Жаба давить! Жаба душить!
Назбирати більше мушу!
Жаба душить! Жаба давить!
Більше грошей! Більше слави!
Більше слави! Більше грошей!
У думках день кожен!
Бо сильніша від удава,
Тільки сила жабодава!
Ірина Бібік, Не сумніваюся)
Приєднуюся.
Вона приходить тихо, без паролів,
Лягає сірим попелом на груди.
Коли рахуєш не свої ролі,
А ті, що грають випадкові люди.
В чужих вікнах — сонце завжди яскравіше,
В чужих кишенях — золото дзвінкіше.
А ти стоїш, і стає дедалі гірше,
Бо власне небо видається ніби тоншим і дрібнішим.
Це дивне скло, що викривляє вроду,
Малює статки там, де лише дим.
Ти п’єш оцю гірку, холодну воду,
Щоб стати кимось... але не самим.
А заздрість — злодій. Краде час і сили,
Вона не творить — тільки тихо точить.
Ми б вже давно на власних крилах злетіли,
Якби на інших не мружили очі.
Ірина Бібік, Дякую
Приєднуюсь!
Хтось заздрість носить як прикраси
На шиї повісили люди як кулон!
Та ходять повз людини,палають очі,
В думках бажають більшого немов сон!
В них немає сорому,вони без людяності,
Як вовки шукають багату здобич мовчазну!
В очах палають уяви чужого добробуту,
Яку мріють придбати,собі без усякого жалю!
Люди щирість загубили скрізь темні часи,
В них амбіції заграли,немов подлі пісні!
Заздрість-це гра людей на забаганки,
Та хто більше зможе дозволити собі!
На чужих людей,не звернуть увагу,
Поки щастя не приберуть до рук своїх!
09.04.2026 Дмитро
Сергій Більцан, До речі! Погоджуюсь)
Додаюся!))
Я не поняв! Чо у тебе лайків більше, чим у мене?
А в сусіда, що навпроти, штори є із позолоти.
Більше і метраж в квартирі, і диван у новій шкірі.
Хоч сусід на вигляд лох, на дивані б тому здох.
Я не поняв, чо оно, років двадцяти, г...но,
Має новий мерседес й возить в ньому він принцес.
А чо в мене лиш жигуль, наче я якийсь рагуль,
Ще й з жонов не повезло — має більш ніж сто кіло.
Я не поняв! А чого — в того біцепс, як жорно,
Ну а в мене товсте пузо — більше навіть від гарбуза.
Певно, хімію лиш жре, отого той біцепс пре.
Ну а моє черевце любить чіпси і пивце.
Я не поняв, чо з дивана маю я кричать «Динамо»,
Щоб каліки краще грали, а не лиш газон топтали.
Якби їх зарплату брав — у сто раз би краще грав.
Андрей Романенко (Black Silver), Дякую! Стараюся, щоб не абияк.))
Ловіть))
У сусіда хата біла,
“Церсаніт” замість корита,
Жінка у сусіда гарна
І немає целюліту.
Я на “Запорожці” їжджу,
А куркуль той має “Теслу”.
В холодильнику все свіже,
В мене ж – миші там померзли.
І не ділиться, скотина!
Щоб задарма не страждати –
Я візьму відро бензину
Й підпалю сусіду хату.
Очерет, Враховуючи те, коли "Запорожці" виготовлялись... Той чувак навіть крутіший, ніж той, що з теслою. Зараз запорожець можна тільки у музеї знайти чи у когось у колекції))
Так буває біла заздрість?
Я це розумію так: одразу
Наче ядерна торпеда —
Вмить домчиться до екстазу.
Більше бачити, зробити,
Взяти кращий результат,
Одяг гарний обновити,
До досягнень мати смак.
А коли бажаєш хату,
Чужу жінку полюбити —
От тоді — це справжня заздрість,
Що руйнує здатність жити
Коментар видалено
Пане Лисе, Ви вибачте, якщо що .. що я всюди свій «шнопак» сую, просто вірші - це слабкість , не можу пройти повз жодного…
Ірина Бібік, :\
Такий собі жарт, якщо чесно...
Втім, добре, проїхали. Не переймайтеся.
Можна і я долучуся?
Заздрощів довкола тьма,
І кінця їм всім нема,
Бо в усій таки красі
Заздрять всім, і заздрять всі.
Хтось багатший, і гарніший,
Й на міцне слівце гостріший...
Ми не заздрісні, але
Жабка душить, що аж зле.
Та є вихід, мої милі:
Перетворити заздрість в силу.
Вона стимулювати має
Здобути те, чого немає!
Ірина Бібік, Дякую)), по можливості загляну)))
Чужа удача їм — немов отрута,
Що роз'їдає серце потайки.
В думках злостива нитка переплута
Всі добрі наміри й легкі думки.
Вони рахують кожен крок успішний,
Ховаючи облуду під плащем.
Та світ навколо — ясний і невтішний —
Для тих, хто дихає лише грабунком і дощем.
А в нас у дворі — зовсім інша мова,
Тут щирість лється, наче молоко.
Аніса-мати, наче та основа,
Веде сімейство лагідно й легко.
Нікис мовчить, як ніч глибока й чесна,
А Рижик з Мурзею — два сонячні промінні.
Для них любов — це сила невоскресна,
Що не згорає в заздрісному тлінні.
Пушинка з Пушком — м'якості зернята,
Не знають фальші, підлості чи зла.
А Мушка вчить, як вірно привітати,
Щоб крига в людських душах розцвіла.
Нехай шукають вигоду лукаві,
І тонуть у багнюці власних чвар.
Ми йдем вперед — усміхнені й ласкаві,
Бо маємо найвищий в світі дар:
Відчути серцем, як муркоче тиша,
І як рука стискає вірну лапу.
Коментар видалено
Коментар видалено
Походу я ще з вашими марафонами почну вчитись вірші писаті хе хе
Заздрість не пахне квітами чи м'ятою,
Вона тхне жовчю, болем і папером.
Коли ти б’єшся з музою проклятою,
А хтось стає для натовпу кумиром.
Ти витискаєш кров із кожної сторінки,
Шліфуєш кожне слово, наче сталь.
А в топах — знов інші,
І твій талант нікому і не жаль.
Ти бачиш цифри — тридцять тисяч «оків»,
Хоча там текст — діряве решето.
І заздрість б’є, сильніше за всі токи,
Бо твій шедевр бачив ще ніхто.
Вона вдягає маски і софіти,
Вона рахує гроші та зірки.
Ти хочеш цей папір ущент спалити,
Бо успіх інших — твої гріхи.
Але поглянь у дзеркало крізь мрії:
Там заздрість виїдає сум очей.
Ти станеш просто привидом німим,
Якщо не виспишся від цих пустих ночей.
Нехай вони ковтають свій фастфуд,
Твій шлях — це нуар, метал і висота.
Заздрість — це клітка, це найважчий суд,
Але твоя свобода — в чесних сторінках.
Я Summers. Я дивлюсь у цю безодню,
І бачу там не успіх, а лиш маскарад.
Моя ненависть — це пальне сьогодні,
Щоб завтра мій нуар пройшов крізь біль та страх.
09.04.2026
Ulyana Summers
Ulyana Summers, Герман Харрінгтон - я гадаю, якщо Ви покажете цей вірш йому - йому сподобається)
Вона приходить тихо, без паролів,
Лягає сірим попелом на груди.
Коли рахуєш не свої ролі,
А ті, що грають випадкові люди.
В чужих вікнах — сонце завжди яскравіше,
В чужих кишенях — золото дзвінкіше.
А ти стоїш, і стає дедалі гірше,
Бо власне небо видається ніби тоншим і дрібнішим.
Це дивне скло, що викривляє вроду,
Малює статки там, де лише дим.
Ти п’єш оцю гірку, холодну воду,
Щоб стати кимось... але не самим.
А заздрість — злодій. Краде час і сили,
Вона не творить — тільки тихо точить.
Ми б вже давно на власних крилах злетіли,
Якби на інших не мружили очі.
Лєра Кравченко, Гарно і влучно)
Дякую!
Коментар видалено
Вау!!! Приєднуюсь
Лайкогриз
Тебе лайкнуло п'ятнадцять, ну а мене — жодний раз,
В тебе сотня у підписці, в мене — це порожній таз.
Почитав твої я книжки — це ж повнісінький капець,
Як таке читають люди? Де ж логічний там кінець?
То ті лайки накрутили, то все фейковий екстаз,
Сам собі понаставляв ти, щоб підняти власну масть.
Будьте, люди, трохи щирі, і добріші, і прості,
Це всього лише про числа, про амбіції пусті.
Заздрість — це не про таланти,
Не про музу, не про честь,
Світом править добре слово, а не заздрість і не злість.
09.04.2026
Бібік Ірина
Ірина Бібік, дякую ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати