Утікачі
Ми не завжди читаємо, щоб утекти.
Іноді ми читаємо, щоб повернутися.
Повернутися до себе, коли день був надто гучним.
До тієї частини себе, яка давно не мріяла.
До відчуттів, на які в реальному житті не завжди вистачає
16.08.2026
2
Поклик моєї крові виходить у паперовий друк
Моя перша друкована книга «Поклик моєї крові» нарешті виходить у світ.
Якщо чесно, досі трохи дивно уявляти історію, яка так довго жила в файлах і нотатках, уже майже на папері.
Для тих, хто ще не знайомий із
16.06.2026
4
Ваша улюблена книга
У вас є книга, яку ви любите, але майже нікому не радите?
Не тому, що вона погана. Навпаки.
Просто вона якась... ваша.
Можливо, ви прочитали її в потрібний час. Можливо, вона нагадує про когось. А може, ви взагалі не можете
04.06.2026
2
Містика в словах
Мені завжди було цікаво, що саме чіпляє людей у страшних історіях.
Не скрімери й не кров заради крові.
А саме те відчуття, після якого ще якийсь час не хочеться дивитися в темний коридор.
Для когось це невідомість.
Для
12.05.2026
12
Обкладинка паперової книги
Працюю над обкладинкою. І поки курсор дизайнера вимальовує контури, я думаю про одне: що відчує той, хто побачить це першим?
Уявіть: ви відкриваєте книгу, а там — не просто назва. Там обіцянка. Обіцянка зазирнути
03.05.2026
1
Дивна звичка
Я іноді не записую сцену одразу.
Просто ходжу з нею в голові.
Кручу її туди-сюди. Дивлюсь, як вона звучить.
Якщо через якийсь час вона не розвалюється — тоді вже сідаю і пишу.
А буває навпаки.
Сідаєш, швидко щось набираєш,
23.04.2026
7
Архівне число 23. Новий етап!
Схоже, я потроху заходжу в нову історію.
А точніше — не в одну.
Це буде серія.
Кілька містичних історій, пов’язаних між собою. Не прямо, не очевидно з першого погляду — але з однією лінією, яка поступово буде проявлятися.
Мені
10.04.2026
4
Холодний протокол завершено!
Я виклав повну версію книги.
Тепер уже без оновлень.
Можна читати від початку до кінця — в своєму темпі, без очікування.
Дивне відчуття, якщо чесно.
Ніби довго з цим жив — а тепер просто відпустив.
Але вона нікуди
03.04.2026
2
Пʼятниця навіяла
Я помітив за собою одну штуку.
Іноді відкриваєш книгу — і вже через кілька сторінок розумієш: або зайде, або ні. Навіть без очевидної причини.
Не те щоб щось прям погано.
Просто… не твоє.
А буває навпаки — текст
27.03.2026
11
Питання до авторів
Колеги, стало цікаво, як у вас це працює.
Ви більше про паперові книги чи залишаєтесь в електронному форматі?
Працюєте з видавництвами — чи видаєтесь самі?
Якщо з видавництвами — як це у вас склалося? Це був свідомий
20.03.2026
20
Разом чи до фіналу?
Я останнім часом думаю про ритм.
Про те, як ви читаєте.
Коли історія тільки народжується — глава за главою — вам цікаво йти разом із нею? Чекати продовження, жити в цій невизначеності, обговорювати, будувати свої
01.03.2026
2
Про створення тексту
Мій ранок почався з вбивства красивих речень. Знову.
Переписував сцену. Мої емоції коливалися від "Вау, я геній!" до "Так, ну... нормально, мабуть".
Сьогодні вона стала просто чесною. І, звісно, коротшою. Це такий
21.02.2026
8
14 лютого
Сьогодні день, коли стрічка наповнена серцями.
І це нормально.
Але я хотів сказати про інше.
Про тишу.
Про той стан, коли ввечері ніхто не чекає з питанням «як минув день?».
Коли ти сам наливаєш чай і сам вирішуєш,
14.02.2026
2
Про паузи
Буває, я сиджу перед екраном і нічого не пишу.
І це не тому, що не знаю, що сказати. Швидше навпаки — знаю занадто багато і емоції одночасно не вкладаються у голові.
Є слова, які можна поставити одразу.
А є ті, що приходять
10.02.2026
2