Сьогодні день, коли стрічка наповнена серцями.
І це нормально.

Але я хотів сказати про інше.

Про тишу.
Про той стан, коли ввечері ніхто не чекає з питанням «як минув день?».
Коли ти сам наливаєш чай і сам вирішуєш, чи вимикати світло.

Самотність у цей день відчувається гостріше. Наче хтось підкручує звук у кімнаті, де й так тихо.

Я не вважаю її ворогом.
Самотність — це не завжди про відсутність любові. Іноді це про паузу. Про простір. Про час розібратися, ким ти є без чиїхось очікувань.

Не кожен лютий має бути теплим.
Але навіть холод не означає порожнечу.

Якщо сьогодні вам трохи самотньо — це не робить вас менш цінними.
Можливо, це просто етап.
Можливо, це період тиші перед розмовою, яка ще попереду.

І якщо так сталося, що ви читаєте ці рядки наодинці — знайте: ви не єдині в цьому.

Іноді достатньо просто витримати вечір.
А завтра буде звичайний день. І це вже добре.