Дивна звичка

Я іноді не записую сцену одразу.

Просто ходжу з нею в голові.
Кручу її туди-сюди. Дивлюсь, як вона звучить.

Якщо через якийсь час вона не розвалюється — тоді вже сідаю і пишу.

А буває навпаки.
Сідаєш, швидко щось набираєш, а потім читаєш — і не те.
Наче слова є, а сенсу немає.

Раніше це трохи бісило.
Зараз звик.

Схоже, частина тексту все одно пишеться десь не в файлі.

І це, мабуть, нормально.