Звіт на Лисій горі

S Batura

13.06.2024, 23:53:39

Вітаю! Маю кілька запитань, чи не могли би ви написати мені в інстаграм, дякую. s.batura_writer

Тетяна Рибак

21.12.2022, 12:00:13

дуже своєрідна історія ...

Оксана Усенко

28.10.2018, 21:48:54

Цікава ідея, але занадто коротко і багато питань не розкрито.

Олександр Калінін

02.09.2018, 03:33:17

Вітаю!
Між другою і третьою частинами наче пропущено ще двадцять частин. Надто різко пішла розв'язка з апокаліпсистичністю і трохи епічністю.
Успіхів!

Ірина Пасько

17.07.2018, 12:32:31

Перша частина була майже по-гоголівському комічною: і страшне, і смішне, і колоритне. Навіть те, що в мові героїв трапляються канцеляризми й риторика доповідей на нараді, про яку говорили нижче, мені здалося симпатичним і навмисне сатиричним, бо бюрократія - то та ще чортівня. Отже, ця частина читалася легко й невимушено, як нічогенька замальовка про традиційну нечисть у сучасних умовах. Славно.
Від другого розділу позитивних вражень менше: він такий, ніби жіночий роман з елементами містики убгали в мініатюру. Ясно, що тут нема любовної лінії, але жінка раптово стає самостійною і незалежною і набуває страшної сили - чим не тема жіночого роману. І це відбувається якось дуже зненацька, без пояснень, без обгрунтування, її ще й головною призначають - якась "Сучасна Попелюшка".
А в частині три, як на мене, почався вже геть сумбур. Події розвиваються швидко, виникають якісь епізодичні герої, якісь умови гри й наміри, не проговорені раніше, і врешті Київ стає великим лісостепом - ем... ну, не такого я чекала від цієї історії, і це не комплімент.
Здалося, що у творі є заявка на масштабність, яку сюжет і герої "не витягують" у такому обсязі. Якби розмахнутися на роман, було би класно.

Олександр Вітолін

10.06.2018, 13:45:31

Кожен автор має право використовувати персонажів демонології на свій розсуд.
На мою думку, ви занадто захопилися і від того ваші демонічні персонажи не завжди викликають довіру. (А можливо ви просто їх недоопрацювали.)
Мене дуже пересмикнуло, коли чорт майже по канцелярськи говорив "вимушений буду доповісти", жабуриння наче на сповіді казала "Чи не жалко мені маля?", потім чорт раптом заявив, що відьми мали оберігати киян. Через це чорт не здається чортом, а якимось бюрократом з суперздібностями, який під кінець просто з'їхав з глузду. Ну і відьми які воюють за свободу теж прикро вразили. Бо я не зрозумів як їх пригнічують, щоб зрозуміти якої свободи вони хочуть. Тому для мене ваш фентезійний світ, чи то недороблений, чи то занадто вийшов за межі стереотипних персонажів демонології. І тому неоднозначність "хорошого" і "поганого" я не відчув, я не відчув мотивації персонажів, тому всі їх дії здавались спонтаними, а не поза межами нашої етики.
Не скажу, що твір мені не сподобався, але радив би вам більше уваги приділяти характерам і персонажів і їх мотивації, якщо вони не вписуються в канонічні образи.

Оксана Башушкова

05.05.2018, 18:14:07

Мені сподобалася ваша манера викладення! Усе так гарно, просто, але й розумно. Також зачепила ваша філософська хвиля. Тож гадаю, ваші старання не марні! Дякую

ПерсеФона

10.04.2018, 14:03:30

Нагадує спуск з гірки. Гарний цікавий початок, густо наповнений, я б так сказала, а далі.. вщух... Пунктуація вимагає корективів. Таке враження, вибачте, якщо образила.

Arkit

09.04.2018, 13:55:37

Гарно, по жіночному написано. Цікаво дізнатися про долю Єви. Дякую.

Ірина Загорулько

07.04.2018, 07:56:49

цікавий початок, але закінчення так і проситься на сторінки.

Анатоль

06.04.2018, 21:03:44

Інтригуючий початок, цікава середина, а от гігантоманія в кінці все зіпсувала.
Ну не треба було тієї воронки і перетворення людей в рослини. Це вже перебір.