Світлана Верес

Пишу про людей, які вчаться не втрачати себе. Про почуття, які не завжди красиві, але завжди справжні. Мої історії — це не казки з ідеальним фіналом. Це про тишу між словами, про вибори, які болять, і про моменти, коли доводиться обирати себе. Я не вигадую світ — я збираю його з деталей, які ми часто не помічаємо: поглядів, пауз, недосказаного. Якщо тобі знайоме відчуття, коли ти розчиняєшся в комусь — мої книги, можливо, відгукнуться. Авторка книги «Лінії порожнечі».

Між любов'ю до інших і любов'ю до себе

Можливо, ми ще не знайомі. Але якщо хоча б одна книга колись змусила вас плакати, усміхнутися або подивитися на себе по-іншому — залишайтеся. Думаю, нам буде про що поговорити. ??

Сьогодні

Від автора до автора ?

Буду рада новим знайомствам тут ? Якщо тобі відгукується моя творчість — підписуйся, із задоволенням зазирну й до тебе у відповідь ?

04.05.2026

Вона навчилась мовчати ще тоді, коли мала кричати.

Вона не пам’ятає, коли саме це почалося. Можливо, тоді, коли вперше зрозуміла, що її голос нічого не змінює. У будинку завжди було тихо. Не спокійно — саме тихо. Так, ніби кожне слово могло щось зруйнувати. Мати говорила

24.04.2026

Як виглядає життя, коли ти перестаєш обирати себе.

Я довго не наважувалась написати цю книгу. Не тому, що не було ідей. А тому, що в ній занадто багато правди. Це історія про дівчину, яка постійно обирала інших — поки не зрозуміла, що втратила себе. Про відносини, в яких

23.04.2026