«не назавжди» — історія, яка завершилась...

Сьогодні я завантажила останні розділи своєї книги на Букнеті. І тепер ця історія завершена.

Це був непростий шлях — із почуттями, надіями, очікуваннями, болем і моментами, коли доводиться залишатися наодинці із собою. У цій історії немає ідеальних людей чи простих відповідей. Є життя, у якому не завжди все складається так, як нам хочеться.

Якщо ви ще не читали «Не назавжди», запрошую познайомитися з нею. Можливо, у чиїхось думках, рішеннях або переживаннях ви впізнаєте щось своє. А якщо вже були поруч із цією історією — дякую вам за кожне прочитання, за увагу та за те, що дали їй місце у своєму серці. ?

? Прочитати книгу можна тут:
https://booknet.ua/book/ne-nazavzhdi-b460201

І наостанок — про головне, заради чого писалася ця історія.

Ніколи не варто настільки занурюватися в іншу людину, щоб загубити себе. Не потрібно віддавати себе цілком, забуваючи про власні потреби, почуття та гідність. Ми всі різні: по-різному любимо, відчуваємо, ставимося до людей і розуміємо близькість. Те, що для одного має величезне значення, для іншого може бути лише епізодом.

Любити — не означає перестати бути собою. Іноді найважливіше, що ми маємо винести з певної історії, — це не те, як утримати іншу людину, а те, як не втратити себе. ?

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Нові герої в моїй книзі "Долі всупереч"
Мої любі, сюжет "Долі всупереч" набирає обертів та набуває кровавого окрасу. Цей роман виходить зовсім не таким, як перша частина. До мене жага крові прийшла під час написання, тому мабуть і теги варто змінити. Тепер
Те, що шукає серце ❤️
Кальм нарешті зустрів те, що шукало його серце, і від цього мені на душі стало легше. Чому? Мабуть, тому, що дивитися на товариша, який повільно загнивав ізсередини, було важко. Краще б він безпробудно пив, топлячи свій
Коли за крик — лиш тиша глуха.....................
Коли за крик — лиш тиша глуха, Що в серці лунає болючим відлунням, Вона непомітна, мов тінь потайна, Й поволі вбиває холодним забуттям. Коли вже очі давно не плачуть, І погляд блукає у сірій імлі, Душа ще кричить —
Костюм до Геловіна!
Вітаннячка! А ви готуєтеся до Геловіну? Хм... А Юльця з "Поцілуй мене в гарбуз!" ніяк не може визначитися, який саме їй костюм обрати. Принесла візуали на ваш розсуд. Що порадите? УРИВОК: –
Євпраксія-Зоя: Київська лікарка на троні
Вітаю, шановні читачі! Продовжуємо нашу подорож сторінками циклу — «VI. ВІДРОДЖЕННЯ ТА ОСТАННІ ВИТЯЗІ ЄДНОСТІ». Сьогодні на нас чекає дивовижна історія жінки, яка довела: справжня велич княжого
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше