-Караул, на допомогу, вовки!- кричав у все горло Артем, біжучи до таверни.
-Чого розкричався,– озвався виходячи з бару Олег.
-Там вовки нападають, їх більше трьох дюжин. Зараз Саша відбивається від них біля брами.
-Що ти верзеш, які ще вовки? Таке враження що напились не ми, а ти. Ще й старшого приписав, ик. До речі, а де…?
-Годі цієї… В сторону!– Олег підбіг і відштовхнув Артема, з-за його спини вибіг вовк і вкусив чоловіка за руку.
Ах ти гад!– вигукнув Василь і перерізав горлянку вовку.– Ти в порядку? В тебе кров.
-Так, зараз не до цього, он ще.– показав пальцем на силуети, що рухались у тіні будинків
-Не може бути, це означає, що Саша…– вже хотів плакати молодший.
-Не панікуй, ні його, ні жодного з нас так просто не вб'єш! А за те що, він відпустив здобич я йому таке влаштую.– підбадьорював Олег друга, хоча і сам переживав…
"Демон? Точно демон! Але де? Я точно відчуваю його присутність, але через цих вовків вона всюди.– думав Саша.– Для початку розправлюся з ними, тоді єдиним джерелом цієї зловісної сили буде сам демон. Бажано зробити все без технік, це займе більше часу але не приверне небажаної уваги, зрештою, я всього лише мисливець. Звичайно, простий мисливець"...
Тим вовки встигли забігти в поселення, а всього їх було більше півсотні.
-Василь, біжи до дзвіниці і попередь всіх, щоби залишалися вдома,– наказав Олег.
-Але їх так багато, хіба не правильніше буде…
-Вже, побіг! Це наказ!!!– огризнувся головний, коли десь, зліва від площі долинув жіночий крик.
-Я піду провірю,- озвався Мар'ян.
Через декілька хвилини:
-Ні нетреба, допоможіть!– кричала Віка забившись в куток і якоюсь палкою відбивалась від вовків.
Неначе блискавка, з темноти з'явився Мар'ян і проштрикнув голову нападнику:
-Ти в порядку, вони тебе не поранили?– звернувся той до дівчини подаючи руку.
-Все добре, тільки одяг подерли.
-Чудово, тримайся в мене за спиною. Я тебе захищу!
Віка закричала від жаху.
-Що сталось?– спитав Мар'ян, а коли розвернувся побачив ще двох вовків заду: "Що робити? Їх всього лише троє, але я не зможу захищати її і битися в повну силу. Думай!"
-Біжи до площі, там інші, вони тебе захистять,– сказав Мар'ян відбиваючи атаку одного з монстрів.– Негайно!!!
Дівчина схвально кивнула і її кроки затихли за спиною мисливця.
-Ну що ж. Ви готові до смерті?– сказав самовпевнено чоловік.
-А ти готовий?– спитав зловісно спокійний голос, який доносився буквально звідусіль.
-Хто ти? А ну пока…– не встиг він договорити, як побачив перед собою монстра. Що зразу схопив жертву за горлянку і почав завоювати зі всієї сили.– Н-не ві...рю...
-Здається тут моя місія закінчена, потрібно якнайшвидше забиратись.– говорив сам із собою демон,– Чи може мені ще повеселитись? Ахахахахах…
-Потрібно попередити інших,- говорила біжучи Віка, коли раптом почула дзвін: "То вони вже знають і попереджають інших, слава Богу. Хоча би перепочину… Що це за гарчання, воно доноситься з провулку позаду. Потрібно чимдуж бігти до таверни."...
"Дзвін, значить Артем встиг їх попередити, це добре. А поки він дзвонить, то приховає гуркіт від моєї техніки, а то я неабияк змучився." "Інферно" – вся земля навколо Саші почала гуркотіти і тріскати. З неї неначе вода почало пробиватися світло, темне світло, темніше за саму чорноту нічного неба. Це спалювало з середини всіх, хто попадав в радіус його дії. "Боже, яка це зараз мерзенна техніка. Хоча добре, що їх більше немає. Потрібно повертатись, я чую цю страшну ауру в селищі"...
Дівчина ледь добігла до площі, де билися мисливці і звалилася без сил. Василь вже встиг повернутися і приєднатись до товаришів.
-Віка?– здивувався Ростик.
-Піднімай її і заведи в бар!– крикнув Олег.
Коли він завів поранену дав випити води, заспокоїв і спитався де Мар'ян. Дівчина розповіла все, як було. Хлопець її вислухав, і вибіг на вулицю, розказати побратимам.
-Це погано,– озвався Артем добиваючи останнього вовка.
-Бачу ти таки вправний мисливець,– звернувся Олег,– Раз так, йди допоможи Мар'яну, а ми залишимося на сторожі…
Неначе грім серед ясного неба з провулка на них вибігли три цербери.
-Пекельні пси?– здивувався Олег.- Що тут роблять домашні тварини демонів?! Ми не зможемо здолати їх. Віка прибігла звідти, в мене погані новини для вас. Раз вони прибігли через ворота, то і Саша і Мар'ян вже відправились туди, де ми будемо за мить.
-Ану не опускати руки!– крикнув Василь.– Ми мисливці! І наше завдання стояти на смерть, аби захищати жителів поселення!
-До кінця!– крикнув Ростик.
-За товаришів!– додав Артем.
Цербери підстрибнули і вже хотіли накинутися на чоловіків, коли:
"Примарний клинок" – Саша з'явився позаду тварюк з мечем темного світла у руках і одним махом розрізав всіх трьох.
#5550 в Фентезі
#828 в Бойове фентезі
#1951 в Фантастика
#282 в Бойова фантастика
Відредаговано: 21.03.2021