Розділ 28. Дем’ян

       Дем’ян
    Повернувся від Неї занадто схвильований. Це і зрозуміло, мені все важче стримуватись, а вона все палкіше реагує на мої поцілунки та дотики. Усвідомлюючи, що попереду чергова безсонна ніч, прийняв холодний душ, намагаючись хоч трохи заспокоїтись. Тільки вийшов, несподівано пролунав дзвінок у двері. Одразу йду відчиняти, гадаючи дорогою кого могло принести о такій пізній годині.

    Відчинив і оторопів, застигши на місці. Якесь  дежавю. Дівчина поволі протиснулася повз мене в квартиру. Швидко зачинив за нею двері.

    Вона знову стояла, як тоді, розгублено дивлячись своїми великими очима. Ледве стримую бажання торкнутись цієї ніжної шкіри, притиснути її до стіни і… Стоп! Розганяю бурхливу уяву.

    Зеленоока красуня не зводить з мене погляду, поволі розстібаючи ґудзики на пальто, наче якась вправна звабниця. Я її не зупиняю. Тепла одежина впала на землю.

-    Пам’ятаєш, про що ми домовились з самого початку, – крадькома промовила дівчина хриплуватим голосом, від якого знову почала розігруватись уява.

    Нічого не розумів. Про що говорить? Помітивши це продовжила:

-    Що до весни я маю стати твоєю.

    І що ж вона витворяє? Невже не розуміє наскільки їй небезпечно зараз тут стояти з таким виглядом переді мною, та ще й з подібними заявами. Відчуваю, що уже ходжу по краю прірви.

-    Там було не так… - ледве зміг видавити з себе ці слова, - а втім…

    Передумав грати в благородство, кинувся до неї і поцілував, пристрасно та швидко. Потім насилу відірвався від цих вимогливих вуст, все жадало продовження. Вона також знала чого хоче, кинулась на шию, притягуючи до себе та прошепотіла:

-    Я хочу бути з тобою.

    Як же давно чекав цих слів, як же багато разів чув їх у снах, мріючи наяву. І зараз це було реальним. Вона повністю довіряла мені і більше не боялась. Та страхи були вже в мене. Побоювався втратити над собою контроль, злякати завдавши болю. В ці секунди чомусь згадались її слова, на вечірці в Сема, коли серйозно заявила, що я не зможу її скривдити. Вона вірила мені, мабуть, більше ніж я сам. Поклявся, що не зраджу цю довіру і зробив те, про що мріяв - підхопив дівчину на руки та поніс в спальню.

    Трохи згодом ми задоволено лежали в обіймах одне одного. Здається, мені вдалось позбавити її від нехороших спогадів і страхів, помістивши на їх місце нові - приємні і теплі. А як же вона задоволено усміхається. Нічого дивного, адже вперше пізнала всю глибину безтямної пристрасті. Як хотілось зупинити щасливу мить, однак попереду в нас їх буде ще багато.

    Провів рукою по її скуйовдженому волоссю, натомість дівчина ще міцніше притислась до моїх грудей. Ось воно щастя! Тут, зараз, в моїх обіймах. Більше ніколи не відпущу її нікуди.

-    Дем, - тихо прошепотіла вона, розганяючи всі думки, - це завжди так буває?

    Здогадався про що вона.

-    В нас буде завжди. – запевнив серйозно.

    Нея про щось роздумувала, а ніжна задоволена усмішка все не сходила з її обличчя. Мабуть, згадує всі подробиці… Невільно усміхнувся, згадавши як несамовито вона відповідала на мої дотики, як нестримно бажала розтаяти в обіймах і трепетала від поцілунків. Вона ніскілечки не боялась. Все ж мені вдалося зцілити її душу.

-    Дем, мені час повертатись додому.

     Її тихий голос привів до тями і не на жарт здивував.
-    Ти про що?

-    Я не можу тут залишитись, там цуценя і завтра зранку (тобто вже сьогодні) потрібно на роботу.

   Я навіть в думках не допускав, що вона зараз ось так візьме й поїде. Як, після всього?

-    Навіть не думай про це, ти залишишся зі мною. – в голосі прозвучала категоричність, а для більшого ефекту ще й додав, - взагалі звикай вже жити зі мною.

    Її стривожений вигляд і сліду не залишив від недавнього задоволення. Дівчина піднялась, прикрившись ковдрою та незадоволено дивилась, витягши губи в тонку лінію.

    Мабуть, думає зараз, що я буду тримати її тут силою,  ще й на правах коханки. Адже навіть не здогадується, що вже давно планую зробити їй пропозицію. Та нехай це стане сюрпризом. Знаю, моя зеленоока красуня не відмовить, та все ж потрібно вибрати якийсь влучний момент, оскільки робити це ось так зараз в ліжку зовсім не романтично. А що ж ми в майбутньому скажемо своїм дітям?! Діти… Я ж раніше ніколи про це і не думав. Так, вже давно хочу створити сім’ю з цією дівчиною, яка здається, зараз чимось в мене запустить...

    Взагалі, планував освідчитись сьогодні. Саме для цього і забронював ресторан на весь вечір, організував живу музику, кульки. Та в останню мить, передумав, потрібно придумати щось ще більш феєричне і дивовижне, бо ресторан це якось занадто просто і нецікаво. Вона заслуговує тільки найкращого. Отож коробка з обручкою так і залишається в кишені пальто.

-    Ти тепер будеш все вирішувати за мене? – рішучий вигляд не віщує нічого доброго.

    Сів, наслідуючи її приклад, та торкнувся ніжної шкіри шиї. Ніякої реакції, лиш пильно вдивляється в обличчя, чекаючи відповіді.

-    Нея, - збираюсь з думками, - я тебе кохаю і хочу щоб ми були разом.

    Дівчина, наче не очікувала подібного зізнання і застигла на якусь мить, в неї навіть очі розширились. Невже вона дійсно не помічала цього?

-    Хіба ти не бачиш, як я до тебе ставлюсь? – мій голос притих. – Я вже давно мріяв про тебе, навіть тоді коли ти мене відштовхувала. Ти моя доля і сама це знаєш.

    Здається, мені вдалось достукатись до неї.

-    Так… - вона розгубилась, але все ж взяла себе в руки, - і я хочу бути з тобою, але це все якось занадто швидко. Я сьогодні їхала сюди, не думаючи, що так різко змінюю звичне життя.

     З одного боку я її повністю розумію і навіть міг би підтримати, якби ситуація була інша, проте не бачу перешкод для того щоб бути разом, якщо ми обоє цього хочемо.

-    Скажи мені чесно, як ти зможеш після всього, що тут сталось засипати в своєму одинокому ліжку. Невже не будеш хотіти опинитись зі мною? – я був переконливим.