Розділ 21

Дні проносились з шаленою швидкістю. Ми з Демом зустрічались і ходили на побачення майже щовечора. Встигли побувати на льодовому катку, де мені не сподобалось, як виявилось це не моє. Були на вечірніх прогулянках в засніженому парку, причому щоразу брали з собою Пушка. Декілька разів відвідали кінотеатр - ходили лиш на комедії. Влаштовували побачення в чотирьох разом з Ліною і Семом. Знову побували з Демом уже в нашій спільній улюбленій кондитерській, де він виконав обіцянку і нагодував всіма своїми улюбленими десертами, відмічу, що тепер вони й мої улюблені. З тих побачень які найбільше запали в душу, можу назвати похід до боулінгу, адже раніше ніколи не була в такому місці, та катання на картах, що також стало новим досвідом.

    Взагалі за цей період відчула себе дійсно щасливою. Здається, Дем дарував цілий світ нічого не потребуючи у відповідь. Вже не раз питала себе чи так дійсно буває, може я просто сплю, та хіба колись бачила подібні добрі сновидіння - як правило, тільки жахи.

    Загалом життя стало казкою. Та і у всіх навколо також було все гаразд. Ліна продовжувала зустрічатись з Семом, який навіть вже встиг познайомити її зі своїми батьками, а вона у відповідь – зі своїми. В них стосунки досить серйозні й здається, що все невпинно наближається до весілля, чи то може я занадто романтично налаштована.

    Мама також продовжує зустрічатися з сусідом – Євгеном Івановичем, я вже не противлюсь цьому, та все ж наглядаю. Вона навіть декілька разів залишалась в нього.

***   ***   ***

   Невпинно наближався новий рік, а я все гадала що подарувати Дем’яну. Святкувати вирішили в Сема, дізналась, що це у них вже традиція, так як він щорічно влаштовує в заміському будинку костюмовані вечірки для друзів.

   Довго думати над образом не довелось, чомусь дуже хотілось бути якоюсь принцесою. Щось занадто багато романтики останнім часом, а я ж уже давно не підліток! Але ж це голос розуму, а живу то я серцем.

   Так ось, вибрала для свята світлу сукню, до якої прикріпила фатин, імітуючи пишну спідницю, на голову змайструвала елегантну тіару. Щодо Дем’яна, то він декілька разів пробував вивідати у мене який костюм одягну, та я не зізнавалась. Якщо чесно навіть якось ніяково говорити, що будеш принцесою, особливо коли тобі вже двадцять два. Та мабуть, для того й існують костюмовані святкування, щоб кожен міг хоч на день перевтілитись, забутись, стати іншим.

    І от настало 31 грудня. В цей день у нашій крамниці був справжній ажіотаж, так як всі хто ще не встиг купити подарунки своїм близьким і друзям, вирішили зробити це саме сьогодні. Тому до вечора вже ледь трималась на ногах, а ще ж попереду вечірка. Добре хоч мама відпустила раніше, бо вдома ще чекав Пушок.

   Виконавши всі повсякденні обов’язки, пов’язані з доглядом за домашнім улюбленцем, взялась збиратись на вечірку. Подумки подякувала своїй завбачливості, адже подарунки вже було обрано і запаковано заздалегідь.

    Одяглась, зробила вечірній, яскравий макіяж (так я його вже навіть полюбила), легкі локони й тіара доповнили образ. Мама, повернувшись з роботи, оцінила старання і навіть похвалила. Вона поспішила на кухню готувати вечерю, адже скоро повинен прийти сусід, з яким вони й планують зустріти новий рік. Я теж глянувши на годинник зрозуміла, що і мій кавалер вже десь на підході. Тому швидко поклала мамі подарунок під ялинку, та зібрала інші подарунки (Ліні і Дему) в сумку. В цей момент в двері подзвонили. Швидко одягнулась і побажавши мамі гарно відсвяткувати вибігла до свого кавалера.

    Яким же було моє здивування, коли побачила, що Дем одягнений в костюм принца, причому принца минулого сторіччя, з жабо замість краватки, пишними рюшами, які виглядають з рукавів пальто. А зачіска – просто скуйовджене волосся. Мушу зізнатись, що вона ідеально йому пасує, хоча він завжди виглядає неперевершено, з цим точно не посперечаєшся. Цей видний хлопець, ніби зійшов з якогось стародавнього портрету. І тут я усвідомлюю, що уже деякий час ось так мовчки з захопленим виглядом просто його розглядаю. Ці чорні бездонні очі не приховують радості й так само зацікавлено зиркають на мене.

-    Цікаво і чому це ти вирішив стати принцом? – я просто не могла це не запитати, хоча дуже зраділа – він мій!

-    Ми ж пара – просто відповів, і я зрозуміла, що без Ліни, яка знала про цей костюм, тут точно не обійшлось.

    Дем’ян турботливо запропонував взяти його під руку. Непогано вжився в свій образ, а мені чомусь захотілось перед цим зробити легкий реверанс, а що поробиш образ того потребує. На це мій галантний кавалер лиш широко усміхнувся. Цікаво, на вечірці всі будуть такі чудакуваті, чи ми їх перевершимо своєю появою в цих костюмах?

    Дорога до загородного будинку Сема на диво зайняла менше часу ніж минулого разу, мабуть, тому що я вже не боюся. Наскільки легше і вільніше стала себе відчувати, ніби знову почала жити. Ми весело розмовляли, наче давні друзі, незчулась як уже дістались місця призначення.

    Дем, як зазвичай, відчинив переді мною дверцята автомобіля (вже до цього так звикла). Вийшла, взяла його під руку і ми попрямували в будинок.

    Всі веселились. Всередині була якась казкова атмосфера. Навкруги різнобарвні  вогники, гірлянди, блискітки, а в кутку величезна ялинка. Тепер розумію чому Ліна вже декілька днів тільки про це все і говорила, адже саме вона стала основним декоратором нинішнього свята. Виявляється моя подруга різнобічно обдарована особистість.

   Гостей було дуже багато та ще й всі в костюмах, майже неможливо впізнати знайомих. Здається, Сем зібрав у себе вдома добру частину нашого міста. Поки я старалась відшукати в натовпі подругу, або хоч когось знайомого, Дем помітив Сема в костюмі пірата, і повів мене крізь натовп до нього. Чудово, адже де цей блондин, там неодмінно має бути й Ліна, вони ж уже майже нерозлучні.

    Дійсно, коли ми підійшли ближче, побачила подругу в костюмі піратки, вона щось занадто весело щебетала кавалеру на вухо. Я привіталась, намагаючись перекричати гучну музику. Ліна радісно обійняла мене, швидко оцінивши мій костюм і потягла за собою на гору. Тільки коли за нами зачинилися двері кімнати, музика нарешті приглушалась і ми змогли поговорити.