Розділ 14. Дем’ян

    Дем’ян
    Помста

   Дізнавшись правду не тямив себе від люті. Хотілось їх повбивати, причому повільно й болісно.

   Незчувся як уже мчав на шаленій швидкості по шосе не розбираючи дороги. Наче це могло допомогти. Не помогло.

     Зупинився на якомусь узбіччі. Розум почав потроху прояснятись. Набираю номер того хто може виручити у будь-якій ситуації. Байдуже яка година, навіть не задумуюсь про це. Розповідаю, що потрібно зібрати якомога більше інформації про декількох людей. Сергій Петрович, колишній військовий - професіонал своєї справи. Не дарма ж батько ще кілька років тому обрав його начальником своєї охорони. Він ніколи не ставить зайвих питань, до того ж нікому не розповість про моє прохання. Все-таки добре бути сином настільки відомого бізнесмена, як мій батько.

    Вони отримають сповна, я про це потурбуюсь.

      Вмикаю навігатор, щоб зрозуміти де знаходжусь. Усвідомлюю, що дорога додому займе багато часу. Прекрасно, буде змога все детально обдумати й охолонути.
***   ***   ***
    Минуло декілька днів. Так хотілось побачити Нею, але розумів, що не можу. Не зможу дивитись їй в очі, знаючи, що не помстився, що її кривдники продовжують собі жити, наче нічого не було.

    Сергій Петрович зібрав усю інформацію, яку зміг. Виявилось один із тих негідників – Антон, два роки тому потрапив в аварію і зараз знаходиться в інвалідному візку, не може самостійно пересуватись. Мабуть, доля сама почала карати їх за скоєне.

    Вивчивши всі матеріали, почав складати план. Першим під приціл потрапив той, хто й призвів до всього. Цей багатенький Влад, (як його називала Лера), насправді був не таким вже й багатим та впливовим. Мало того, він уже деякий час ледве знаходився на плаву, тому розорити його з моїм авторитетом і зв’язками було зовсім не складно. До того ж з'ясувалося, що ще в молодості мерзотник "кинув" на великі гроші одного серйозного бізнесмена, який ще й має зв'язки з криміналом, та підставив під удар зовсім невинну людину. Зі всіма фактами, які я мав на руках він вже практично не жилець. Що з ним після цього зроблять представники злочинного світу, мене не цікавило.

    Наступним був Денис. Цей невдовзі після закінчення школи знайшов собі багату наречену, та одружився. В них підростає  донька. І як вдалось з’ясувати, має на стороні ще одну родину, причому коханка також народила йому дочку. Довелося відкрити очі його дружині, яка ні про що не здогадувалась (звичайно, через найнятих для цієї справи людей). Вона настільки розізлилась, що вигнала його з дому ні з чим, після чого потрапила в лікарню з нервовим зривом. Думаю, її впливовий батько точно зробить все, щоб знищити того, хто приніс стільки страждань його єдиній і коханій доньці.

       Крайнім в моєму списку став Антон. Він ні з ким не спілкується і живе вдвох з мамою. Важелів для впливу не багато, тільки мама. Я зустрівся з нею і все розповів, звичайно, не згадуючи ім’я Віринеї. Змучена жінка була у відчаї, почувши цю історію, спочатку навіть не хотіла вірити, та я до неї достукався.  Хай знає, якого монстра виростила.

   Зло було покаране (хоч і не в тій мірі, в якій всі вони заслужили). Та хіба Неї від цього стане краще. Весь цей час роздумував, як правильно поводитись. Як достукатись до її серця і переконати, що той жах залишився в минулому і ніколи не повториться. Що я не такий.
***   ***   ***
    Настав день її народження. Хотілось подарувати весь світ, зробити такий сюрприз, від якого усмішка на обличчі не буде сходити ніколи. Вибрав найбільший букет троянд, ланцюжок з підвіскою у вигляді ангела, адже вона саме такою для мене і являється. Замовив багато різнокольорових кульок.  Та подарувати це самому якось не вистачало духу. Від мене подарунок вона може не прийняти. Відправив кур’єра, а сам вирішив поспостерігати здалеку, заодно провідав своїх хлопців в авто майстерні, де не з’являвся досить довго.

    Вона вийшла на вулицю слідом за посильним і той вручив їй зв’язку кульок. Навіть спостерігаючи здалека, було видно як раділа їм, захоплено розглядаючи. Та як тільки помітила мене, одразу ж випустила в небо, показуючи тим самим, що не хоче спілкуватись. Сподівався, що хоч букет і ланцюжок прийме. Та через декілька хвилин вона вилетіла з крамниці з букетом і не роздумуючи викинула його.

    Минуло ще пару хвилин і Нея знову вибігла, тільки цього разу направилась прямо до мене, затискаючи в руці коробку.

    Красива, але зла. Зловив себе на думці, що вже встиг засумувати за її неприступністю і вдаваною байдужістю.

    Тим часом вона підлетіла як вихор, жбурнувши в мене моїм же презентом і заявила, що їй не потрібні мої дорогі подарунки. Потім так же швидко зникла, як і з’явилась.

    Непорушно стояв і не розумів, як діяти далі. Рішення з’явилось несподівано. До мене підбігло мале руденьке цуценя. Хлопці розповіли, що воно живе у нас вже кілька днів.

    Такий подарунок вона точно прийме, ну а якщо ні, тоді доведеться поселити собача у себе в квартирі. Оглянув рудий клубочок. Досить мила тваринка, але спочатку необхідно відвезти до ветеринара і добре відмити від вуличного бруду.

   ***   ***   ***

   Першу половину дня провозився з собачам, а іншу – з підготовкою романтичного вечора. Не уявляв, як змушу її на це погодитись. Саме так і сталось. Нея категорично відмовлялась йти зі мною. Добре хоч цуценя їй сподобалось. Але я все ж переконав, навіть не довелося залучати важку артилерію – її маму.

    Здавалось, дівчині ідея з сюрпризом зовсім не сподобалась. В деякий момент навіть пошкодував про задумане, адже помітив, що це її лякає. Вона боялась їхати зі мною, боялась невідомості і так… вона боялась мене.

    Уже в парку, коли побачила сюрприз, трішки повеселішала, та однаково продовжувала вдавати злість і невдоволення. Пробував достукатись, але нічого не виходило. Бачив єдиний вихід – розповісти все, інакше вона буде і надалі уникати мене.

    Було дуже важко говорити й бачив, що їй від цього ще гірше. Навіть ненавидів себе в той момент, адже своїми словами наносив біль, вона його вже не могла приховати.