Частина 15: Прохання!

*Колись*

— І тепер, обережно, виводь лагідними рухами цю лінію от сюди! — промовила пані Лів, обережно керуючи тендітною рукою Яшми. 

Коли дівчина почула, що вельможа хоче також дати їй змогу помалювати — вона здивувалася. Малювання ніколи не було її хистом — повіям це просто не потрібно. Але не спробувати було б прикрою втратою. 

Та коли аристократка не тільки зробила їй невеличкий натюрморт, з того, що було в кімнаті, а ще й так старанно допомагала їй — ось це дівчину вже вразило не на жарт. Раніше, коли вона вислуховувала в борделі чергові балачки від клієнтів, ті ніколи не пояснювали їй свої справи в подробицях. 

Хтось, звичайно, не бажав ділитися інтересами детально, хтось просто не хотів пояснювати дівчині, яку той бачив у перший та, скоріш за все, останній раз. Але більшість — просто не бачили в Яшмі людину, а тому не сильно піклувалися про те, чи зрозуміє безіменна повія їхню справу, чи ні. 

Для багатьох — Яшма була простим шматком м'яса, який задовольнить будь-яку потребу за дзвінку монету чи дорогоцінний камінчик. Але пані Лів була не така. Вона не тільки дивилася на неї, як на людину — вельможа ще й розмовляла з нею так, наче вони були давніми подругами. 

Хоч малювання і не дуже захопило її серце, але картину, яку вона почала малювати з аристократкою — Яшма хотіла закінчити. Втім, у цей день, це навряд чи можливо було б. Голосний рик шлунку Яшми прозвучав так, наче це був бойовий генеральський ріг. Пані Лів аж легенько сіпнулася, не чекаючи на такий незвичайний звук. 

— Пробачте, — присоромилася Яшма, трохи опустивши голову. 

 — Зголодніла? — поцікавилася вельможа і дівчина лише покивала головою. 

— Ну тоді ходімо їсти! — усміхнулася жінка. 

— Як... Зараз? — не повірила Яшма в почуте. — Але ж вечеря ще не скоро... 

— Вечеря буде тоді, коли ми забажаємо! — промовила пані Лів і, взявши Яшму під лікоть, повела її на перший поверх — туди, де була кухня. 

Яшма, яку годували усе життя лише двічі на день: легким сніданком зранку, та відносно ситною вечерею ввечері — була неймовірно здивована, коли побачила, як стрімко забігали покоївки, коли на кухні з'явилася пані Лів. 

Аристократка, покликавши одну з молодих покоївок, попросила принести собі щось легеньке. Та коли жінка звернулася до Яшми і запитала, що та бажає з'їсти, дівчина раптом розгубилася і забула, що взагалі вона їла усе життя. 

Бачачи те, що Яшма не може й двох слів зв'язати, пані Лів вирішила трошки допомогти їй і попросила покоївку перерахувати взагалі усе, що вони могли б приготувати. Коли прислуга дійшла до "картоплі з куркою" — Яшма зупинила її і погодилася на це. 

Кивнувши, покоївочка пішла, залишивши жінок наодинці. Сидячи вдвох у досить великій залі, Яшма почала трохи нервувати. Звісно, в її практиці були різні прийоми. Інколи клієнти, що брали її до своєї оселі, давали їй також змогу обирати страву. Але тоді Яшма знала, що за їжу вона буде платити тілом — тому просила ледь не найсмачніше, що було в господаря. 

А тут пані Лів сиділа так, наче щодня нагодовувала повій, яких викуповувала з борделів. В дівчини нічого не просили, дівчину не мацали, не ображали, не схиляли ні до чого. Пані Лів робила усе це виключно з власної щедрості й доброти. Це підкупляло дівчину, адже ще ніколи вона не бачила такого ставлення до себе. 

Аристократка, помітивши стан Яшми, лагідно взяла її руку, посміхаючись їй. Це справді трохи заспокоїло дівчину і та вже не так сильно нервувала. А коли принесли страви — дівчина з усмішкою пірнула в них, забувши остаточно про нерви. Принаймні зараз — вона буде ситою. 

*Новий світ. День 10. Обід*

— Слухай, — промовила Лайла. — Це все дуже цікаво і пізнавально, але мені зараз трошки не до того, як ти там поводилася з пані Лів. 

Дівчина взагалі не була під враженням від розповіді Яшми. Певною мірою, вона і сама проходила через це, адже Хельга та Калеб — були не її кровними родичами. 

— Та ти почекай, невже тобі не цікаво, у що переріс той день? — лукаво запитала Яшма. 

— Абсолютно! — холодно відповідала Лайла. — Я гадала, що ти мені розкажеш щось, що стосується нещодавніх подій. Наприклад чому ти зрадила Айвіну та відбила Еміля, а ти... Історії про те, що було колись давно — не дуже цікавлять мене, вистачає справ і на сьогоднішній день. 

Фраза про те, що це вона зрадила Айвіну — обурила Яшму. Втім, як гарна акторка, вона не подала жодного натяку на власне обурення. Навпаки, ширше посміхнувшись, дівчина наблизилася до Лайли і м'яко вхопила її за боки, поки та відвернулася. 

— А що, якщо я скажу, що це не я зрадила Айвіну, а він мені. І, враховуючи те, що я розповіла тобі перед цим, невже не цікаво? — хитро прошепотіла Яшма на вушко Лайлі. 

— Кажи... — промовила тихо Лайла після невеликої паузи. 

*Колись*