Частина 4: Хижак на двох ногах!

*Новий світ. День 9. Вечір*

Яшма сиділа за святковим столом і їла. Хоч Моллі і не була такою вже близькою подругою, як Хельга, але вони все одно непогано товаришували. Саме тому її весілля — було гарним приводом забути нарешті про дієту, якої дівчина дотримувалася. Щоправда, повністю її забути, все одно не вийшло: 

— Ох, ні, —  промовила Яшма собі під ніс, забираючи руку від гарного, ще теплого, пиріжка. 

Хоч їй дуже сильно кортіло з'їсти його, та дівчина усвідомила, що це буде вже п'ятий на її рахунку. Весілля, звичайно, гарний привід, щоб наїстися від душі, та потім доведеться більше голодувати, бо тісто з пиріжка дуже зручно влаштується на її боках. А вона хотіла виглядати стрункою. 

Це і в трактирі приносить певну користь —  гості більше замовляють страв, аби тільки частіше подивитися на вродливу офіціантку. Та й перед Айвіном вона не бажала виглядати коровою, що не вміє вчасно закривати рота. 

—  Хоча, —  подумала дівчина. — Тобі, Айвіне, —  звернулася вона до парубка, що сидів поруч, —  їсти треба більше. Я не розумію, як ти досі не набрав ваги! Я ж тебе так добряче годую! Чому ти досі як голка?

Проте відповідь не прийшла. Яшма не надала цьому особливої уваги, адже хлопець міг, як і вона сама, знайти співрозмовника поруч. Тому, все ж таки, вхопивши пиріжок, дівчина поклала його на тарілку хлопця. 

—  І щоб усе... —  промовила вона, та раптом зрозуміла, що Айвіна поруч немає. —  З'їв... —  закінчила вона фразу, шукаючи очима хлопця. 

Раптове зникнення її коханого хлопця вселило легку тривогу в серце дівчини, а тому вона вже не могла відвернутися до когось, зав'язавши невимушену бесіду. Свідомістю Яшма розуміла, що хлопець міг просто "відійти в кущі", та її дівоче серце чомусь не знаходило спокою. Щось всередині неї казало, що хлопець не просто відійшов справити потреби. 

Візуальний пошук партнера набрав додаткових обертів, коли Яшма раптом помітила ще й відсутність пані Лів. Яшма дуже раділа, коли та погодилася і сіла поруч, адже аристократку, як і Айвіна, дівчина дуже любила і хотіла, щоб дорогі їй люди сиділи поруч з нею. 

Хельга, через Калеба та Лайлу, сіла подалі, поруч з Якобом —  вона знала, що вони збиралися обговорювати, а тому не була проти. Зрештою, вона розуміла самотність Лайли, адже сама, донедавна, знаходилася в тому ж становищі. Еміль вже давно не приваблював її, хоча певні приємні спогади вона ще пам'ятала. Та будувати з ним хоча б якісь стосунки —  дівчина не хотіла. Тому вона рада була поступитися і віддати хлопця Лайлі. 

"Он він!", —  пролетіла думка, коли Яшма побачила Айвіна. 

 Хлопець йшов у ліс, його гарно було видно, адже задній двір Тіріона виходив якраз до лісу. Дівчина спершу подумала, що Айвін справді пішов за "покликом природи", але він йшов якось дивно, та й не зрозуміло було, чому він вирішив піти настільки далеко заради цього. 

Куди простіше було відійти до туалету — Тіріон його мав, звичайно. Ну навіть якщо там черга — є сусіди, що також не заборонять йому справити потребу в їхній вбиральні. Але ліс? Це було дивно і Яшма запідозрила неладне. І запевнилася вона в цьому, коли побачила, що Айвін йшов до лісу не один. 

Ледь помітна фігура, силует, що йшов поруч. Яшма не одразу впізнала в ньому пані Лів — адже аристократка носила усе чорне. Лише бліда шкіра жінки видавала її. Питань ставало тільки більше, і Яшма не розуміла, нащо її улюблена аристократка йде кудись у ліс з її хлопцем. 

Тривожні спогади спливли в уяві і Яшма, боячись найгіршого, підвелася з-за столу. Наче дика кішка, що вийшла на полювання, вона пішла за хлопцем у ліс. Думок не було. Лише червона панічна хмара тривоги й хвилювань, що крутилася в її голові. Дівчину хвилювало те, що її хлопець йде кудись з чужою жінкою. Ще й з пані Лів... Яшма занадто добре знала, чим усе це могло б скінчитися. 

— Де вони? — тихо пробурмотіла Яшма, озираючись навкруги. 

Тримаючи руки біля грудей, дівчина крутила головою, що та сова на полюванні. Вона у ліс, звичайно, зайшла. Але там вона загубила слід Айвіна та пані Лів. Не знаючи, де ще їх шукати, Яшма пішла до озера. На нижньому, великому, озері не знайшлося їх. Дівчина навіть обійшла територію, бажаючи запевнитися в їхніх відсутності — та їх справді там не було. 

— Пошукаю ще біля верхнього озера... — промовила вона, дивлячись на плесо. 

В її голосі звучала легка надія, адже Яшма сподівалася, що усе добре і то вона просто накручувала себе. Дівчина хотіла вірити в те, що Айвін просто погуляє з пані Лів і повернеться за стіл. А там вона вже його знайде і вони підуть додому. 

Та коли вона вже підіймалася, то почула голос коханого хлопця. 

"Пані Лів, — говорив Айвін. — Пані Лів!"

Голос у нього був схвильований, наче він боровся з жінкою за щось. Почувши це, серце Яшми пропустило кілька ударів. У дівчини миттєво запаморочилося в голові, а до горла підступив огидний клубок. Бажання підійматися зникло і Яшма вже не хотіла знати, що сталося. Та, зрештою, переборовши себе, вона піднялася на схил і побачила, як Айвін, спершись на дерево, тримає руками голову пані Лів, що стоїть перед ним на колінах. 

Коли юнак побачив її, його очі округлилися, а колір обличчя, здавалося, побліднів. Зрозумівши, що є хтось третій, пані Лів припинила свою справу. Ліниво озирнувшись, вона кинула порожній погляд на Яшму. Своїми довгими тендітними пальчиками вона провела по нижній губі, наче змахуючи з неї щось.