Розділ 45

Стас
- Але як ви нас так швидко знайшли? - запитую упершись ліктем в каміну полицю. - Ніяк не збагну, я ж навіть від телефонів позбувся, викинув дорогою.

Ліна стояла збоку з дуже підозріливим виглядом, наче хотіла показати, що ця ситуація так само її бентежить, як і Сема, проте щось було не так - її очі раділи. Якась трохи дивна. Але ж вона така завжди, чому я дивуюсь?

Сем лютував, але вже не так як напередодні ввечері, коли вони з батьком і Тереновим знайшли нас посеред того лісу, невідомо скільки кілометрів від дому. Вчора мої родичі провели добрячу виховну бесіду, причому ще й усі разом. Досі у вухах лунають погрози батька, що відбере автомобіль і змусить жити з ними в місті та крики матері, про те наскільки я її розчарував.  В ході тієї довжелезної промови навіть пролунала погроза одружити мене з Ренатою. Зовсім ошаліли, наче я вже на таке поведуся!

Думки знову повертаються до Елі. Якби ж своєчасно прислухався до здорового глузду, вона була б зі мною і зараз би не мав стільки проблем, а так взагалі незрозуміло, що буде далі. Вчора її забрали від мене, а я так і не встиг переконати. Така вперта, а ще така бажана і потрібна... А як перелякано зиркала, намагаючись приховати почуття... тільки ж не визнає їх, навіть не бажає подивитись правді у вічі... Чорт! Це що, якась помста? Вона ж не може робити таку саму помилку. Їй не він, а я потрібний! Як переконати?

Сем підійшов ближче вглядаючись і навіть скривився, наче йому був неприємний вже один мій вигляд.

- Стас, ти ж наче розумник в нас, а вкотре доводиш протилежне - малий бовдур! - покосився ще дужче і вкрадливо продовжує: - Забув, що автомобіль тобі батько купував?

- Точно – GPS-трекер! – стражденно вирік я, нарешті здогадавшись. Він же завжди хвилювався за нашу безпеку, навіть встановив професійні маяки, пристосовані для жорстких умов використання без можливості відключення.

Чорт! І чого це я про таке не подумав? Наче все спланував...

- Стас, ти хоч усвідомлюєш, які проблеми накликав на себе своїм необдуманим вчинком? Ті твої попередні безумства на фоні цього, взагалі виглядають безневинно. – промова Сема стала вже більш спокійною.

Цікаво, як довго ще планує гратися в старшого брата з цими своїми повчаннями? І він, і батьки так активно ведуть ці свої проповіді, наче вони щось змінять. Але навіть якби у мене була така можливість, я б однаково нічого не міняв. Мені потрібна ця вперта дівчина і я піду на все, щоб її повернути. Вона моя! Викраду ще раз, якщо буде потрібно, та їм цього знати не варто, побережу їхні нерви і заодно свій слух.

- Як можна викрасти людину?! Якимось мафіозі себе уявив?! – в його голосі вже з’явилося роздратування.

І що він планує від мене почути? Вдаю байдужість.

- Як тобі взагалі таке могло в голову прийти? Ти звичайно, трохи не при собі, але ж це взагалі верх ідіотизму - якесь безглузде безумство... – раптом приголомшено замовкає.

З вигляду було зрозуміло - здогадався про все. Вражено переводить погляд на свою дружину, а я навіть прибираю руку з каміна, від тієї розслабленості і сліду не залишилось. Що зараз почнеться...?! Доведеться рятувати.

Декілька секунд свердлить її якимсь несамовитим поглядом, а та просто стоїть вже навіть не приховуючи хитрої усмішки. Чорт, ця дівчина ще й свідомо наривається! Сем несподівано важко видихає і навіть примружується.

- А це ж не в його голову прийшло таке безумство, Ліна... це ж тільки ти могла вигадати щось подібне! Різноманітні божевілля  -  твій профіль! А ця безглуздість трохи не в його стилі - він інакше виражає свою дурість, не так радикально. – заявляє обезсилено, не зводячи з неї очей.

- Сем, я знаю, що роблю. Все буде добре. – в її голосі було стільки якоїсь ніжності і впевненості, що навіть з’являлась надія. – Просто повір мені, справжнє кохання завжди перемагає, кому як не нам це знати. – усміхається.

Чорт, оце вона витворяє! Він же в її руках наче то слухняне цуценя. Заспокоїла в одну мить, а я вже навіть думав захищати... Ця дівчина взагалі якась виняткова і заодно ненормальна, ще й заражає цим всіх навколо.

Такого дивного погляду в брата ще ніколи не бачив. Підходить до дружини на відстань витягнутої руки, а вона продовжує йому мило усміхатись, ні краплини страху чи якогось розкаяння...

- Ліна, ці витівки не зійдуть тобі з рук так легко. -  точно таким самим поблажливим тоном він спілкується з їхньою дочкою. - Невідомо чим це взагалі закінчиться, вчора так і не знайшли рішення, Теренов лютував, погрожував і нічого не хотів слухати...

- Сем, вкотре тебе запевняю - все буде ідеально. Купідон знає, що робить.

Якусь мить брат мовчки її гіпнотизував, а потім вкрадливо промовив:

- Ліна, я зачиню тебе в спальні подалі від людей, адже твої витівки до добра не доводять. Обріжемо цьому Купідону крильця.

Щось я не розумію він її злякати хоче, чи заохотити? Адже те, як зараз блищать очі цієї дівчини, схиляє мене більше до другого варіанту.

- Ліна, - стражденно заволав брат, - в мене взагалі на тебе немає управи!

- Ні, є... – та її усмішка стала такою дивною, що мені просто захотілось заплющити очі.

Чорт! Аж скривився. Не бажаю бачити ці їхні шлюбні ігри! Вони ж вмить забули про все. Треба негайно зупинити, ці двоє ж не наодинці!

- Ей, молодята, ви зараз будинок не переплутали?

Обоє здивовано зиркнули на мене.

- Стас, я дуже надіюсь, що Ліна має рацію і все закінчиться добре. Інший розвиток подій і уявити важко. – сердечно повідомив  Сем. - Але на майбутнє краще не прислухайся до її божевільних ідей і добре думай перш ніж щось утнути, ти ж розумним колись був. Може мені менше проблем доведеться розгрібати за тобою – переводить погляд на дружину і наступні слова говорить вже до неї: - За вами обома.

Схопивши її за руку повів до виходу, а та наостанок ледь помітно мотнула головою, повідомляючи, що не варто його слухати, підбадьорливо усміхнулась і радісно підморгнула, наче знала щось таке, що було невідомо мені. Яка ж вона... весела, мабуть, Сем з нею ніколи не сумує.