Вступ

Вестмор було маленьке приморське містечко, розташоване на заході країни, де кручі обриваються прямо у бурхливе море. Місто дихає холодним морським повітрям, а вітер майже завжди приносить солонуватий аромат хвиль. Вузькі вулиці, вимощені каменем, ведуть до старого маяка на пагорбі, який вже десятиліттями стереже узбережжя. Рибальські будиночки зі скрипучими дерев’яними ґанками стоять уздовж причалу, а вечорами місто здається майже порожнім — чути лише гул хвиль і відлуння кроків на набережній. Стар Ванс, жила в  тихому приморському будинку з видом на море. Її темно-русяве волосся іноді відбивало сонячні промені, коли ранкове світло пробивалося крізь вікна, а великі очі завжди уважно спостерігали за тим, що відбувається навколо.

Ій було двадцять два , але про втрату близьких вона могла розповісти найбільше з усіх. Її батько був сторожем колонії, якого застрелили злочинці при втечі. Мати загинула, бо не змогла дати собі ради після смерті коханого чоловіка. Брат Кален не був зацікавлений долею на той час сімнадцятирічної Стар . З того моменту вихованням дівчинки займалася сім’я тітки Елли , сестри покійної матері Стар .Чоловік тітки Ліам і двоє 10-річних близнюків Ката і Тата не даже шанували всіх. Попри всі втрати, Стар виросла сильною та незалежною. Вона навчалася танцю, щоб відволіктися від болю, і згодом почала навчати дітей у місцевій студії. Танцюючи, вона відчувала свободу і контроль над своїм життям, якого не мала раніше. Стар була цілеспрямованою, рішучою, з вродженою здатністю відчувати людей і розуміти їхні емоції, але водночас її серце залишалося вразливим і болючим від минулих втрат.

Вона точно знала, що життя має кінець, і ця паралель лякала її .

Вона не мала близьких друзів у місті, адже більшість людей знали її лише як молодшу Вансів , усі дивилися з розпачем і очима, як у маленького песика, що чекає визнання. Але Стар не скаржилася — вона навчилася покладатися на себе, і в кожній дрібниці свого життя шукала сенс і красу.

На іншому кінці міста життя було іншим, машини , аромат бензину змішувався з ароматом цигарок, які люди в поспіху курили, кваплячись на роботу чи по своїм справам. Марк вийшов із лікарняного входу, його кроки були впевнені й різкі, ніби кожен рух мав значення. Темне волосся трохи розтріпалося від вітру, а погляд був уважний, швидкий, спостережливий, як у людини, що звикла помічати деталі й діяти миттєво. Він тримав у руках чохол від гітари, і навіть у спокійному ритмі його рухів відчувалася готовність до дії. Кожен звук міста — рев моторів, гул перехожих, стукіт каблуків по тротуару — здавався йому частиною власного ритму, ніби він міг перетворити хаос навколо на музичну композицію. Він був тим хто міг запалити весь світ і згоріти разом з ним. Він любив грати у вільний час від роботи дизайнера . Його брат помер ще в утробі матері через інтраутерінну фетальну загибель, залишивши в сім’ї відчуття втрати й певний тягар відповідальності на Марку. Він ріс у середньому достатку: батько працював інженером у будівельній компанії, мама ж не працювала і зосередила все своє життя на сину. Для неї Марк був усім — її гордість, її надія і сенс життя. Ця надмірна увага з дитинства сформувала в ньому рішучість та певну залежність від очікувань матері, а водночас навчила обережності і прагматизму у стосунках з людьми.

Того дня все змінилося назавжди. Стар сиділа на холодних каменях узбережжя, хвилі шурхотіли у долонях вітру, а серце її билося важко від безнадії. Сім’я тітки Елли збанкрутувала, і тепер її хотіли видати заміж за Бена — чоловіка на десять років старшого, сповненого владності та вимог. Плач Стар злився з шумом моря, а думки плуталися у безвиході.

І саме в цей момент, коли світ здавалося розвалився на частини, він з’явився. Марк стояв на піщаному узбережжі, його погляд зустрів її сумні очі, і у повітрі пролунав тихий дзвінкий звук, що наче об’єднав дві самотні душі. Ця зустріч — випадкова, несподівана — змінила їхнє життя назавжди. І ні Стар, ні Марк ще не знали, що з цього моменту все буде інакше.