12 жовтня 2015 року відбулося урочисте святкування п’ятиріччя з дня народження мого улюбленого племінника Андрійчика. На вимогу «ювіляра», ми святкували в піцерії. Піцца, торт зі свічками, та домашній пиріг від божевільної тітоньки (яка, як звісно, як раз таки пече раз у п’ять років) - все це зробило настрій Андрійчика пречудовим.
Додайте ще іграшковий автомат, про який він давно мріяв («це, Ганнуся, не пістолет, а американська гвинтівка ...» і далі набір букв та цифр, який я, звісно, не запам'ятала), парасолька з машинками від тьоті та інші подарунки.
Ми спитали, чи привітали його якось у дитячому садочку.
- Та ні. Так, хіба що заспівали мені «Каравай»...
Тут я висловилася, що на мій день народження ніхто не співає мені «Каравай», так що Андрійчик має цінувати хоч таке привітання. Він замислився, намагаючись співставити пісеньку та інші подарунки...
А тим часом святкування йшло далі. Племінник не витрачав часу дарма, використовуючи очікування торта для того, щоб передати нам хоч трохи корисних знань, адже ми зовсім вже відстаємо в розвитку:
- На Пенсильванії суботній вечір - то вечір піцци. Робочий тиждень позаду, отже всі відпочивають та їдять піццу...
І все це серйозним тоном, звичайно.
Спочатку я подумала, що мова йде про штат Пенсильванія і зацікавилася, чому це він так вирізняється серед інших своєю пристрастю до суботньої піцци.
Але виявилося, що тітка таки тупа, і мова йшла чи то про лінкор чи то про авіаносець «Пенсильванія». Коротше кажучи, якщо ми коли-небудь туди потрапимо, то геть не розгубимось, адже знаємо, що суботній вечір - то вечір піцци. З голоду точно не помремо, дякувати Андрійчику!
Пізніше під програму «окультуріваніє» потрапила бабуся. Андрійчик розуміє, що скоро з родиною стане нема про що розмовляти, тож намагається якось підтягнути нас до свого рівня:
- Бабуся! А ти ж знаєш, звідки беруть кисень для дихання на підводному човні «Пенсильванія»?
Наші уважні читачі тут враз мають згадати інформацію з попередніх випусків про те, що суботній вечір на «Пенсильванії» - то вечір піцци.
- Еее? - тільки й змогла сказати бабуся зі своєю гуманітарною освітою.
- Кисень беруть з води!!!
- Ееее? З водоростів? - згадала бабуся щось про фотосинтез і «зрізалася».
- Ні! Через воду пропускають електричний струм і вона розпадається на складники - водень і кисень!
5 років! Цій дитині 5 років!!!!