Глава 50. Що сталося на горищі, залишається на горищі.
Літо 2015 видалося дощовим, принаймні, липень. Тож, довелося розважати дітей в умовах будинку. А де найцікавіше місце? Звісно, на горищі!
- Тьотя Інна, я знову хочу піти на горище. Але перед цим я маю перекусити парою бутербродиків. Бо там же треба сходами піднімтися і треба зміцнити для цього, а значить – поїсти.
Во істину, надворі хлющить дощ, а з когось хлющить дотепність.
Отже, сидимо на горищі. Я намагаюся читати, дитина розважається. На горищі маса речей серед яких купа старих подушок, навалених на тапчан. Одна з подушок незашита, просто зав’язана на вузол, щоб пір’я не посипалось. Андрійчик будує з них вежу і бог відає, що ще. Раптом доноситься тихе и трохи здивоване:
- О... розв’язалася...
Я відриваюся від «Героя нашого часу» (так, зі мною бувають падіння в шкільну класику).
Питати, що саме разв’язалося немає потреби – пір’я гарно кружляє навколо.
- Андрійчик, як же так сталося? - Та грався... - А може не треба було з нею гратися? - вже трохи суворіше запитую я (кого я хочу надурити своє суворістю?).
В його очах промайнуда хитра іскорка і, відзеркалюючи моє питання та його тон, він, ніби наступаючи (кращий захист - нуступ, як відомо), відповідає:
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
