Цей ритуал відбувається практично під час кожної «дорослої» трапези. Дитина, звичайно, добре нагодована, сита і з голоду точно не помре найближчу добу як мінімум.
Але ритуал – то святе. Промова починається з піаніссімо, такого, практично затухаючого в мінорі, а остання фраза звучить вже на крещендо в мажорі:
- Хлібчика маленький шматочок... Дати Андрійчикові маленький шматочек хлібчика. Малесенький... Шматочок... Андрійчикові... малесе-е-нький (на цьому місці його голос геть слабшає, затухає, а в очах - вся туга голодних дітей світу).
Звичайно, твої нерви не витримують такого нападу і ти даєш йому «малесенький шматочок». «Шматочок» миттєво щезає у залізничному депо – бо інакше неможливо назвати те, у що перетворюється ніби маленький дитячий ротик, як тільки до нього наближається їжа. Шматочок жується з задоволенням. А після вже нормальним голосом, гучність якого поступово підвищується, ритуал продовжується, адже show must go on:
- Шматок Андрічику! Хліба Андрійчику! Великий шматок Андрічику! Великий хліба шматок Андрічику дати!!!
Зауважу, що це геть не схоже на вередування, капризне вимолювання, а скоріше нагадує цікаву гру, на перевірку власних здібностей. Гра закінчується реготом всіх присутніх, і, звичайцно, шматочком.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
