Частина 9. Ніколь

  Дуже шкода, що Нікіті довелося поїхати. Знаючи непростий характер його батька, розумію, що в мого бой-френда не було варіантів відмовитись від поїздки.

  Загалом, гадаю, мені ще довго доведеться звикати до примх заможних людей. В моєму оточенні всі були плюс-мінус одного рівня, максимум, що вони робили – це їздили за кордон на відпочинок. Мені й на думку не спадало, що можна влаштувати святкування дня народження в іншій країні не просто для своєї родини, але й для цілої купи друзів, оплачуючи кожному з них переліт та проживання.

  Що ж, якось перекантуюсь ці два дні без Нікіти. Ввечері працюватиму, а вдень візьмусь за конспекти. Це має відволікти.

  Та дарма, серце весь час ниє, сумуючи за зухвалим рокером, його пронизливими поглядами та поцілунками.

  Вечір п’ятниці відпрацьовую на автоматі, адже в залі немає людини, для якої мені хотілося б танцювати на максимумі. Добре хоча б, що подруги зі своїми хлопцями прийшли підтримати. Тепер, коли усі знають, що я працюю в «Індіго», мені стало значно комфортніше та спокійніше. Здається, у всіх моїх друзів зараз ідилія.  Усі щасливі. Кожен має пару. Хоча Костя й приховує з етичних міркувань свій службовий роман. А щодо мене, то сумувати мені довго не доводиться, адже Нік увесь час шле есемески та відеоповідомлення. Ще й попросив у відповідь скинути йому фотку мене у костюмі, в якому сьогодні танцюю. Вагаюсь і трохи соромлюсь, та все ж роблю селфі через дзеркало. Надсилаю Нікіті, отримуючи у відповідь купу коментарів зі словами захоплення. Червонію так, немов хлопець знаходиться поруч й шепоче усі ці слова мені на вушко. Посміхаюсь сама собі, радіючи з того, як стало налагоджуватись моє життя. Навіть зміюка Ксенія весь минулий тиждень не турбувала своєю присутністю в універі. Тьома сказав, що його сестра занедужала. Хоча мені здається, вона тупо прогулює навчання. Сподіваюсь, в цієї білявки все-таки є совість, і їй просто соромно показуватись нам всім на очі.  

  Пізнім ранком суботи я прокидаюсь від того, що мій телефон часто вібрує. Позіхаю й тягнуся до гаджета. Там купа пропущених повідомлень від Марінки в нашому міні чаті.

«Дівчата відгукніться!», - пише вона. – «Я всю ніч не спала», «Ми посварились з Кирилом», «Ми більше не разом», «Мені потрібна ваша підтримка!!!» . Далі додається купа плачучих смайлів.

  Мій мозок загальмовано переварює інформацію, тож сенс прочитаного до мене доходить не зразу. Перечитую повідомлення знов. Киря кинув Марінку?! Як так?! Ще вчора в них все було добре. Набираю текст: «Марі, що сталося? Коли ви встигли посваритись?»

«Ну, нарешті!», - відповідає вона. – «Це не телефонна розмова. Давайте де-небудь зустрінемось. Мені необхідно з кимсь цим поділитись (знов плачучі смайли)»

  Трохи згодом в чаті активізується Катя, і ми домовляємося  зустрітись в кафе у парку біля університету.

- Ви уявляєте, він мене кинув! – ледь стримуючи сльози, жаліється Марі, щойно ми всідаємося за столик. Її повіки набрякли, а під очима з’явились синці, засвідчуючи безсонну ніч, сповнену риданнями.

- Але чому? Мені здавалося, ти йому дуже подобаєшся, - коментую я.

- Ага, я також так думала, дурна!

- Марішо, то що сталося? – запитує в подруги Катя. - Коли ми вчора розходились, все було добре.

- Хіба це взагалі привід кидати дівчину?! – голосить Марінка, ігноруючи запитання.

- Якщо ти нам не поясниш, чому ви посварились, ми не зможемо тобі допомогти, - м’яко кажу я.

  Марінка нервово розриває пакетик з цукром, додає його в свою каву та кілька секунд активно розмішує її ложкою, голосно цокаючи по стінках чашки. Ми терпляче спостерігаємо за цим процесом, чекаючи, коли подруга все пояснить.

- Він захотів зі мною переспати, а я не була готова, - нарешті видає Марі, продовжуючи дивитися в чашку.

- Що?! – обурюється Катруся. – Це й є причина?!

- Так, - знизує плечима її найкраща подруга. – Він хотів все й одразу. А мені потрібен був час.

- То хіба це привід? Він що, не міг почекати? Якщо ти йому дійсно подобаєшся, то… - починаю я.

- Як бачиш, не міг, - Марі дивиться мені в очі. – Тепер я знаю точно, всі рокери - бабії! Секс їм важливіший за кохання! Я-то думала, він в мене закоханий!

  Марі починає плакати, а ми з Катею переглядаємося, шоковані таким поворотом подій. Марінка голосно схлипує, і Катя присувається до неї ближче, щоб обійняти та заспокоїти.

- Ти сказала йому, що незаймана? – питає вона у подруги.

- Сказала, - схлипує Марінка. – А він відповів, шо не зможе довго чекати. Запропонував варіант зустрічатись зі мною, а спати з якимись дівками на стороні. А я на таке не згодна! Але й не готова, дати йому зараз те, що він хоче. Розумієте? Не готова…

- От же покидьок! – гнівається Катя. – Ми з Жекою ще не торкалися цих питань, але, я обов’язково з ним їх обговорю!

- Та всі вони однакові! Будь певна! – плаче Марінка. – Ніколи, ніколи більше не ходитиму на їхні кляті концерти!

  Сумний досвід подруги змушує замислитись. А що, як вони, й справді, всі однакові? Я вже раніше від когось чула про те, що Нікіта бабій. Що я буду робити, якщо він поставить питання сексу ребром так само, як це зробив клавішник його гурту? Я зовсім про це не думала, адже геть недосвідчена в плані стосунків з хлопцями. Що вже казати про секс? Від одного цього слова мені уже ніяково.