Розділ 39

— Що саме не так? — запитав він, дивлячись на мене з цікавістю.

— Тут написано, що мати Пандори була вбита недавно  випадковим грабіжником, але... — зупинилась я.

— Але що? — запитав він.

— Але є деякі деталі, що не додаються... Наприклад, я знаю, що вона була дуже обережна зі своєю безпекою. Це була не просто випадковість, — пояснила я, переглядаючи знову документ.

— А ще чому вбили єдину людину, яка нам могла допомогти, — промовив він.

— Я замовлю зброю, які гранати? — поцікавилась я.

— Бери електромагнітні, — сказав холодно Аввадон, — і яке це морозиво?

— Фісташкове, з подвійною карамеллю, — відповіла я.

У двері хтось постукав.

Аввадон пішов відкрити двері та помітив за ними наших «друзів» з Організації.

Старий усміхнувся нам та безпардонно попрямував всередину.

— Міс Вінтерроуз, містере Мортімер, ви знаєте, що брехати нам дурість? — запитав він.

— Що вам потрібно? — поцікавився холодно Аввадон, — Я викличу свого адвоката.

— В нас є пропозиція, — сказав старий, — ви вирішите нашу маленьку проблемку, а ми закриємо на все очі.

— Чому я маю погоджуватись? — промовив Авввадон.

— Вам справді, це не сильно й потрібно, але ваша Ексенайт надала б перевагу залишити деякі секрети навіки в таємниці, — пояснив незнайомець й додав, — правда ж?

— Чому ви впевнені, що я погоджусь? — запитала в нього я.

— Не думаю, що ви б хотіли афішувати ваші стосунки з містером Мортімером, — відповів холодно старий.

— Які стосунки? — крикнула я, та зберігаючи спокій додала, — запевняю між нами нічого немає.

— Зараз немає, — сказав спокійно він, — але може ви хочете згадати абсолютно все?

— Абсолютно все? — запитала я, хоча вже здогадувалася про що він має на увазі.

— Про ваші зустрічі, ваші розмови, ваші угоди, — відповів старий.

— Якщо ви маєте якісь пропозиції, то виносьте їх, — сказав Аввадон.

— Пропозиція така: ви виконуєте для нас певне завдання, ми забудемо про ваші сумнівні стосунки та дозволимо вам жити своїм життям, — пояснив старий.

— І як ми можемо бути впевнені, що ви снам не брешете? — запитала я.

— Ми завжди дотримуємося свого слова, коли отримуємо те, що хочемо, — відповів старий з усмішкою.

— І що за завдання ви маєте на увазі? — поцікавився Аввадон.

— Ми хочемо, щоб ви зробили нам одну послугу, — сказав він.

— Що саме? — запитала я, відчуваючи, як напруга зростає в повітрі.

— Ми хочемо, щоб ви допомогли нам знайти певну людину, — пояснив старий.

— І хто ця людина? І чому ми повинні вам допомагати? — поцікавився Аввадон.

— Це питання для вас не має значення, — сказав старий. — Щодо допомоги, то вам краще погодитися.

Я збоку поглянула на Аввадона, помічаючи, що йому не подобається ця ситуація.

— І що я отримаю замість? — запитав він.

— Ми запевнимо вам можливість жити спокійно, — відповів старий.

— І що буде, якщо ми відмовимося? — запитала я.

— Тоді ми можемо бути змушені взяти певні заходи, щоб переконати вас, — сказав старий, усміхаючись загадково.

— Згода, — промовив він.

— Що потрібно зробити? — запитала в них я.

— Знайдіть Вінтерроуза та ліквідуйте його бота, — наказав він.

— Ми це планували й без вас, — сказав Аввадон, зводячи брови.

Старий усміхнувся, але його очі залишилися холодними.

— Це вже вирішено. Вам лише треба забезпечити, щоб все пройшло гладко, — сказав він.

Я відчувала, як моє серце билося все швидше. Ситуація ставала все більш непередбачуваною, і мені здавалося, що я не маю вибору.

— Згода. Ми вирішимо це, — сказала я, поглядаючи на Аввадона.

Його вираз обличчя став ще суворішим, але в очах була впевненість.

Старий кивнув головою задоволено і рушив на вихід.

Коли він вийшов, моя рука тремтіла, тримаючи планшет.

— Це занадто небезпечно, — промовив Аввадон, підходячи до мене.

Ми обидва знали, що він правий. Ця ситуація вийшла за межі того, що ми планували.

— Що ми будемо робити? — запитала я, розгублено дивлячись на нього.

— Ми знайдемо вихід, як завжди, — відповів він, спробувавши заспокоїти мене. — Але зараз нам потрібно сконцентруватись на тому, як виконати це завдання.

Я кивнула, сприймаючи його слова. Треба було діяти швидко та обережно, зберігаючи контроль над ситуацією.

— Ми маємо ретельно спланувати кожен крок, — продовжив він, підходячи ближче. — Потрібно знайти слабкі місця у їхньому плані й використати їх на нашу користь.

Я відчувала, як напруга поступово спадає, слухаючи його плани. Попри небезпеку, я відчувала впевненість у нашій здатності впоратися з цим завданням.

— Ми зробимо це разом, — сказав він, беручи мою руку у свою.

— Ми завжди знаходимо вихід, — сказала я, стараючись зібрати в собі всю свою впевненість.