Розділ 26

— Якщо це дійсно вбивство, то ми повинні знати, хто і чому вирішив позбутися її, — додала я.

Офіцер зробив невеликий поклін і дав нам дозвіл на дослідження телефону. Ми повернулися до машини та Аввадон подав мені телефон.

— Зараз побачимо, що тут є, — сказав він.

Споглядаючи на екран, я помітила, що Ноут здавалася стурбованою останніми днями.

— Вона мала якісь проблеми, — сказала я, показуючи на екран.

— Так, це очевидно, всі мають проблеми. Але що саме тут відбувається? — запитав Аввадон.

— Подивись на ці дивні повідомлення, вона, мені здається, згадує щось про те, що хтось її переслідує, — відповіла я.

— Це цікаво. Можливо, вона була на сліду чогось важливого, що хтось не хотів, щоб вона дізналася, — промовив він, глянувши на екран.

— Якщо ми знайдемо більше інформації про те, з ким вона спілкувалася перед своєю смертю, може вийти на щось цікаве, — додала я, продовжуючи переглядати повідомлення.

— Точно, ми повинні дізнатися більше про її контакти та можливих ворогів, — підтвердив він.

— І куди ти мене планував відвести? — поцікавилась я, — не думаю що у твоїх планах було це.

— Я хотів попросити про невелику послугу, — відповів холодно він, — потрібно викрасти певні дані.

— Перепрошую, але я не хакер, — промовила я, після чого запропонувала, — хочеш можу подзвонити знайомим.

— Це закрита мережа, — пояснив він, — як би це було так просто, я б це вже давно мав потрібну інформацію.

—  Що тобі від мене потрібно? — запитала в нього я.

— Мені потрібно, щоб ти мені допомогла здійснити доступ до цих даних. Ти добре знаєшся на комп'ютерах і технологіях, які можуть допомогти нам отримати цю інформацію, — пояснив Аввадон, звертаючи на мене свій погляд.

Я помітила, що ми опинилися в серйозній ситуації. 

— Але це не легально, — заявила я, вагаючись.

— Це правда, — зізнався він, — але іноді потрібно порушити деякі правила, щоб отримати правду. Чи не так?

— Але це не мій профіль! — прокричала я, — моя робота охоронні системи.

— А тобі більше і не знадобиться, — пояснив спокійно він, — передягнутись в гарне платтячко, вирубити охоронця та обійти охорону систему.

— Я не піду в платті, — заперечила я, — піду в обтислому комбінезоні.

— По руках, — сказав Аввадон.

— По руках, — промовила я та посміхнулась.

Моє знайомство з Аввадоном було досить поверхневим, і ця ситуація різко змінювала його образ в моїх очах. Він був прямим, скаженим і очевидно, звик до того, щоб мати все під контролем. Але чи було можливо йому довіряти?

Я відчувала, що потрібно прийняти рішення швидко. І дарма, що всі сумніви, що ховалися у глибинах мого розуму, я вирішила піти на це. Навіть не знала, куди це приведе, але відчувала, що це єдиний спосіб дізнатися правди про Ноут і, можливо, допомогти в розкритті її смерті.

— Добре, я згодна допомогти, — заявила я, зібравшись зі всієї впевненості.

Аввадон поглянув на мене з виразом задоволення на обличчі.

— Ти прийняла мудру рішення, — сказав він, — разом ми зможемо дістатися до правди, яка зараз знаходиться за дверима. Але пам'ятай, це буде небезпечно.

Я кивнула, розуміючи всю серйозність ситуації.

З Ноут як виявилось ми ніколи не були близькі, зрідка я помічала її з Пандорою, але не більше. Вона просто була. Чому саме її вибрали грати роль моєї подруги я не знаю.

— Я згодна, що це буде небезпечно, але, мабуть, це єдиний шлях, щоб розкрити правду, — сказала я, стискаючи телефон Ноут у руці.

— І не забувай про мого батька, — попросив він.

— Ага, — погодилась я.

— Поїдемо до мене, — наказав він, — там узгодимо план.

— Надіюсь, ти не хочеш мене викрасти, — пожартувала я.

— Надіюсь, ти в мене не закохалась, — прокоментував він.

— Та що ти, Аввадон! — відреагувала я, здивована його несподіваною відповіддю, — я  ж просто пожартувала.

— Треба трохи розважитися, особливо у такі напружені часи, — пояснив він.

Я не могла відчути, що з ним щось не так. Його репліка була невимушеною, але я все ще відчувала підступний відтінок його особистості. Однак потрібно було зосередитися на завданні.

— Добре, поїдемо до тебе, — погодилася я.

Ми швидко приїхали до його квартири, після чого він заговорив:

— Слідуй за мною, — сказав Аввадон, проводячи мене до однієї з кімнат.

Ми увійшли в простору кімнату з кількома комп'ютерами, екранами та складними пристроями, які я навіть не могла ідентифікувати.

— Ось мій робочий простір, — пояснив він, вказуючи на стіл з купою комп'ютерних деталей і електроніки.

— Тут я ще не була, — прокоментувала я.

— Розгляньмо план, — сказав Аввадон, сідаючи за один з комп'ютерів і запускаючи програму.

— Пояснюю план, з тебе дані та гроші, з мене решта, — наказала йому я, — в мене інше запитання, чому не ти?

— А звідки в тебе такі питання? —  поцікавився він.

— Ну, ти набагато сильніший ніж я, — відповіла я та сіла йому на коліна.

— Але я не передягнусь в робо… — прошепотів він.

— Та я тебе повбиваю! — прокричала я.

Він притягнув мене до себе та схопив за руку, наблизившись до мого вуха він прошепотів:

— Ексенайт Джи Юн, ти найдивніша жінка яку я колись зустрічав, — промовив він, — спочатку наче стараєшся мене звабити, потім вбити.

— Я просто, не хочу тягнутись до твоєї шиї, — сказала я та оголила лезо.

— Гарний блеф, — прокоментував він, після чого додав, — але не думаюЮ що ти вб'єш єдине джерело прибутку.

— Вбити не вб’ю, але, — заговорила я, але він мене перебив.

— Але підеш на похорони мого батька в ролі моєї офіційної пари, — наказав він.

— Ти жартуєш? — запитала здивовано я.

— Ні, — відповів він.

— Дідько кібернетичний! — вилаялась я.

— Дякую за комплімент, але ти сваришся так, наче боїшся, що матінка на тебе накричить, коли почує, що ти виговорюєш, — сказав він.