Я запрошую вас до своєї емоційної новинки під назвою: «ТИ НІКОМУ НЕ РОЗКАЖЕШ». Долучайтеся ♥️!
Він: Я звичайнісінький хлопець. Ви ніколи не помітите в мені вади. Навіть якщо візьмете мікроскоп – не вийде. Я працюю, як і ви; я тусуюсь, так само як і всі... все як у всіх, крім одного «але»: в одній із кімнат своєї квартири під замком я тримаю дівчину.
Вона: Як часто ми помиляємось? Я гадала, знаю його. Мені здавалося, я вмію розумітися в людях. Виявилося — ні! Той, кого я любила — зрадив мене. А той, кого неможливо полюбити, — перевернув мій світ, змусивши глянути на нього по-іншому.
***
Будинок, до якого мене привела Кімберлі, був переповнений веселою молоддю. Грала гучна музика і мені на секунду здалося, що літо нікуди не поділося. Ми, як і раніше, йдемо разом на вечірку, де багато красиво одягнених людей і всі вони скачуть під сучасну музику.
— Так, прибирати вони після цієї вечірки будуть ще тиждень, — верчу головою на всі боки, розглядаю натовп і хаос, що панує навколо.
— А це хіба наші с тобою проблеми? — грайливо підморгує сестра. — Ми не повинні турбуватися про це. Наше найголовніше завдання — чудово провести час. А за прибирання нехай думає братство Алекса! Ходімо! — тягне мене за лікоть у невідомому напрямку. — Подивимося, що наливають у них у червоні стаканчики.
Пропозиція приваблива, тому не смію від неї відмовлятися. Іду в той бік, куди тягне мене Кім.
— До речі, у мене для тебе такі шокуючі новини, що ти просто зараз знепритомнієш.
— Я навіть не знаю, хочу я їх почути чи ні! — усміхаюся і виловлюю поглядом світле волосся Алекса. Енергійно махаю йому рукою привертаючи увагу, але на жаль він мене не бачить. Брат із кимось щось обговорює. А коли натовп біля них розсмоктується, я бачу, що цей «хтось» — Ендрю.
О Боже! Якщо тут Ендрю, то десь поблизу може блукати Майкл?
Швидко озирнувшись, я не бачу його високої фігури, але всередині вже оселилося погане почуття. Тепер майбутні веселощі мені не здаються такими вже й нестримними, якщо тільки…
— На, — Кім впихає мені в руки червону склянку з рідиною такого ж кольору. — Спробуй! Тобі сподобається! Коротше, слухай! Пам'ятаєш мого Метта?
— Того дорослого чоловіка, від якого ти втекла, підібгавши хвостик, коли ми були у закритому пляжному клубі? — роблю ковток. Кім мала рацію. Мені подобається це, щоб це не було.
— Так, саме він! Ти уявляєш, Метт викладає у нашому універі! Ти можеш у це повірити? Бачила б ти його обличчя, коли я увійшла до аудиторії, і наші погляди зіткнулися.
— Оце так!
— Він мені казав, що має яхт-клуб, а виявилося…
— Ну ти, теж йому багато чого розповідала. Так що ви ніби квити. І що було далі? Він не попросив тебе залишитись після занять?
— Попросив, — сестра збентежено відводить погляд і густо червоніє. — Але це зовсім інша історія. Ходімо потанцюємо!
— Я не дуже люблю танцювати! — у моїх очах спалахує вогник страху. — Як я зможу танцювати перед усіма цими незнайомцями?
— Тоді скоріше допивай і ходімо. Тут немає нікому до нас ніякої справи. Просто рухай тілом, як тобі хочеться!
Її чудовий настрій заражає мене та пробирається під шкіру. Звідки вона має стільки енергії? Я завжди по-доброму заздрила Кім. Її простоті та не закомплексованості. У неї завжди так легко виходило бути «своєю» у будь-якій компанії.
Хоча… вона має рацію. Тут мене ніхто не знає. Тут я можу бути ким захочу. Мені не доведеться червоніти за свою поведінку у понеділок. Тому…
— А знаєш, ходімо! Коли ще як не зараз? — осушую до дна вміст склянки.
— Повністю підтримую!
Ми вибираємо найцентральніше місце на танцмайданчику. Я дивлюся, як рухається Кім і намагаюся повторювати за нею рухи.Через кілька хвилин, мені більше не потрібно ніяка підказка як поводитися у місці, де звучить приголомшлива музика.
Тут й правда, немає нікому до нас справи, тому мої рухи стають більш спокусливими.
Музика проходить крізь мене, наповнюючи кожну клітинку насолодою. Насолода примножується в мільйони разів, коли прикривши очі, відчуваю на своїй талії чужі дотики.
Стоп! Що відбувається?
Злякано розплющивши очі, я бачу перед собою усміхнену Кім, різко обертаюся і мало не падаю, втрачаючи рівновагу зрозумівши, хто стоїть за моєю спиною.
.
Майк заривається в моє волосся долонею притягуючи до себе. Ось так, на тлі натовпу що танцює, наші губи зливаються в пристрасному поцілунку, змушуючи провалитися у власний оглушливий всесвіт, де є тільки він і я.
Я до останнього не вірила, що Майкл прийде сьогодні, але його поява виявилася приємною, хвилюючою несподіванкою.
Неслухняні руки хлопця притискають до себе сильніше і позаду чується голосне покашлювання:
— Гей, ви двоє! Ідіть вже кімнату собі знайдіть! — жартівливо заявляє Кім. — Тут діти!
Не заздри Кім, на твоїй вулиці теж перевернеться фургон з морозивом. Правда, я не встигаю вимовити цього вголос, тому що Майк мене випереджає грубішою фразою:
— Іди провітрися! — хлопець відривається від моїх губ, щоб огризнутися їй.
А у мене перед очима починають танцювати картинки спогади останньої нашої зустрічі. Вона була тоді... Після уроку біології, коли випадково в кабінеті залишилися він, я і Рейчел.
Я не поспішала йти, коли клас спорожнів. Розвернулась до Тореса і, склавши руки на грудях, пропалювала його поглядом.
— Що? — смикнувши бровою, глянув у відповідь. Погляд не ховає отже, він впевнений у своїх намірах. — Ти хотіла мені зробити сюрприз? Краще попередила б, а не ігнорувала два тижні!
— Так у цьому сенс сюрпризу, ідіот! Сюрпризи зазвичай несподівані!
— Я ненавиджу сюрпризи, — хлопець приймає більш розслаблену позу, а я навпаки. Вся стискаюся, ніби в мене встромили тисячі голок.
— Запам'ятаю! Хоча яке тепер це має значення? — спалахую.
— Ти довго збираєшся підслуховувати? Може тобі на диктофон записати нашу розмову, щоб ти потім уночі слухала та аналізувала кожне слово?
#1967 в Любовні романи
#947 в Сучасний любовний роман
#186 в Молодіжна проза
Відредаговано: 11.12.2023