4

Це була найскладніша махінація, яку я провернула за все своє життя. І називалася вона «операція Брехня!». Це моя власне назва, щоб я не до кінця забула, що витівка Кім — це справжня брехня і не треба плутати її вчинок з таким світлим відчуттям як кохання.

Ми домовилися з Кім, що вона просидить за столом доти, доки не подадуть гарячу страву. Потім, пославшись на погане самопочуття, піде до себе у кімнату. Там, з вікна вибереться на вулицю.
Повернутись сестра повинна до десерту, а за столом їй прийдеться сидіти з кислим обличчям, щоб усі присутні повірили у цю безглузду історію.

Все чітко обговоривши та спланувавши, ми пішли допомагати Шейлі з приготуванням вечері. Але хто б міг подумати, щось я такий боягуз? Щоразу коли я зустрічалася поглядом з братом, ховала очі. Вздовж хребта пробігав холодок, а ось долоні навпаки потіли та ставали огидно липкими.

Мені було простіше збрехати Томові та Шейлі, ніж зберігати секрет, точніше секрети від пронизливого погляду Алекса.

— Кім, ти добре себе почуваєш?

Перша на нашу брехливу наживу клюнула мати Кім.

— Ну дуже, мамо!  Ці дні… розумієш?

— Тоді краще відпочинь перед приходом гостей. Ми з Кріс та Алексом упораємося утрьох.

Алекс скривився, але заперечувати не став. Я чіпким поглядом сканувала кожну його емоцію та намагалася на ходу придумати план «B», «C» й так далі.

— Ні, мам. Я вип'ю ліки та повернусь до вас.

Вечеря почалася рівно о сьомій годині вечора. Поки що все йшло за планом, і я навіть трохи відійшла від натиску власних думок. Шейла й Том пішли зустрічати гостей, а ми утрьох сиділи за столом.

Не дивлячись на свій настрій, я підготувалася до вечері. Одягла гарне плаття та розпустила волосся, бо так любить Майк. Я запам’ятала. У мене всередині вирувало стільки почуттів та емоцій, що здавалося вони всі зведуть мене з розуму, а вибір плаття та зачіски трішки облегшили мій стан.

— Завтра ярмарок, — поблажливо сказав Алекс звертаючись до сестри. — Ти можеш піти. Якщо там все пройде добре, то твій негласний домашній арешт анульований. А якщо ти знову, щось уткнеш — сидітимеш удома до кінця літа. Ти мене зрозуміла?

Кім невдоволено пирхнула та, склавши руки на грудях, крутнула головою, відвертаючись від нього.

Мене накрила нова хвиля страху. Я притихла та опустила голову вниз. Саме тоді я зрозуміла, що брехати зовсім не вмію. Не розумію, як я погодилася на цю авантюру? Але я чомусь повірила Кім. Повірила, що їй удасться тримати ситуацію під контролем. Вона не обдурить мене та повернеться у призначений термін. Але як довіряти людині чиї наміри збудовані на брехні? Вона зараз відкрито бреше братові, що Кім зупинить обвести навколо пальця й мене?

Коли в кімнату заходить Майк, мій погляд чіпляється за його акуратний зовнішній вигляд. Усі думки разом вилітають з моєї голови.

Сьогодні на ньому немає мішкуватого одягу. Його волосся акуратно укладено. Усі татуювання сховані за тонким світлим поло з довгим рукавом.

Слідом за хлопцем заходить усміхнена жінка напрочуд схожа на Майка. Ось тільки на зріст вона нижча за нього на голову. А супроводжує її огидний чоловік. Мені він не сподобався ще за першої зустрічі, а зараз остаточно закріпив ворожість. Чоловік випромінював погану енергетику, а його погляд був неприємним та важким. Не дарма кажуть: очі — дзеркало душі. Так, ось у цієї людини була огидна душа.

— Том, як це, коли твої діти вступають до одного з найпрестижніших університетів країни? А то нашому парубку залишився рік й це буде абсолютним щастям, якщо його хоч кудись візьмуть. У протилежному випадку я швидко йому знайду місце. В автомийці Боббі завжди потрібні зайві руки.

Чомусь від слів містера Даві мені стає соромно. Я навіть не уявляю, як зараз себе почуває Майкл?  Його практично при всіх принизили.

І хто це зробив? Людина, яка взагалі не має жодного права принижувати його.

Чому мовчить мати? Чому я починаю кипіти від обурення, а вона сидить та, опустивши очі в тарілку, мовчки вислуховує маячню свого чоловіка?

Я вже готова протистояти цій огидній людині, як відчуваю на своєму коліні чужу руку. Майк ніби відчуваючи, що я зараз вибухну, вирішив мене заспокоїти.

Я з подивом дивлюся на хлопця і чую тихе "не варто".

— Годдарде, ти зовсім недооцінюєш хлопця. —Заступається за Майкла батько двійнят.

— Що там оцінювати? Крім спотворення своєї шкіри він ні про що не дбає.

— Ти перебільшуєш, Годдарде! — нарешті за сина заступається мати. — Не заважай хлопцю самовиражатися.

— Самовиражатися? Не сміши мене, Мері.  — Поблажливо усміхається чоловік. — Так самовиражаються лише ув'язнені. Ти ж у свого нікчемного татуся цьому навчився? — дивиться  прямо на Майка.

Долоня на моєму коліні за мить перетворюється на кулак. Тепер настає моя черга заспокоювати хлопця. Я накриваю рукою його кулак і намагаюся розчепити пальці, щоби переплести їх моїми.

— Майк допоміг мені підтягти хімію та фізику, — холодним тоном відповідає Алекс. — І якщо він не вступить до престижного університету, то це буде винятково його рішенням.

— А я взагалі шпиняю від репетитора до репетитора. — голосно заявляю я. — Моїм батькам доведеться внести велику спонсорську допомогу, щоб мене хоч кудись узяли.

— До речі, а ти хто така? — об'єктом уваги Годдарда тепер стаю я.

Я роблю глибокий вдих, щоб відповісти, але мене випереджає тітка Шейла:

— Кристал моя племінниця та бажана гостя у цьому будинку. Її батьки археологи й зараз перебувають у дуже важливій експедиції.

— Так, містере Даві ви все правильно зрозуміли.  Поки мої батьки місяцями важко працюють далеко від дому, я просаджую їхні гроші на репетиторів тому що дурна.

— Кристал! — шипить на мене Шейла. Але це нічого не означає у порівнянні з тим, що мої слова викликають у Майка щиру посмішку. Я вперше бачу як він усміхається та тануть від цього.  Мені байдуже до того, що мені влетить від мами за ці слова. Впевнена, попри свою доброту, Шейла не обмине тему моєї поведінки.