Кохання не приходить просто так
Кохання не приходить просто так...
Кохання не приходить просто так…
Воно знаходить нас крізь біль і муки,
Воно цвіте червоним, наче мак,
І плаче від майбутньої розлуки,
Яку вже неможливо зупинить.
Ми всі приречені нести свій хрест. А боги
Байдуже дивляться, і тиша так дзвенить,
Що хочеться забути ті дороги,
Якими йшов не знаючи куди.
Я все шукав любові, та розлуку
Одну знайшов. І посмішка біди
Була страшною. Піднімала руку
Вона на мене, щоб ударить знов…
А крізь туман світились твої очі,
Щоб я не втратив віру у любов,
Щоб не забув безумні грішні ночі,
Проведені з тобою. Ніжність рук
У пам’яті живе моїй. Я знаю,
Що вирвуся з полону всіх розлук,
Щоб повернутися до тебе. І страждаю
Я серед вічності холодної. А ти
Далеко так від мене, як ті зорі,
Що заховались від земної суєти
У чорнім небі. І у радості і в горі
Вони однаково байдужі… Я прийду
Колись додому і побачу твої сльози,
Прозора глибина яких біду
В собі розчинить. І тоді осінні грози
Безмежне небо розірвуть, і дощ впаде
На спраглу землю, виціловуючи груди.
І раптом в тому небі загуде
Безсмертний вітер! І вже більш нікуди
Я не піду від тебе. Зодіак
Розкинув по безмежжі свої знаки.
Кохання не приходить просто так,
І лиш в полях цвітуть червоні маки…
Відредаговано: 17.02.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
