Його всупереч

Пролог

Ми надто близько. Я близько до нього. Настільки, що відчуваю подих на своїй щоці. Він пахне м'ятою та тютюном. Раніше він був вищий за мене, переконана, і зараз теж, якщо витягнеться на весь зріст. Зараз він сперся на двері своєї дорогої машини й це полегшує мені завдання.

Простягаю руку. Вона тремтить, ніби я пробігла сотні кілометрів. Але впевнена, адреналін би й тоді колотив мене менше. Зараз же моє дихання збите настільки, що, здається, до норми не повернеться ніколи... Але я торкаюся крижаними пальчиками його гарячої щоки.

Спочатку злегка, тільки кінчиками, потім впевненіше і ще...

— Справжній... Це справді ти? Я збожеволіла...

Видихаю. Він мовчить. Дивиться, не кліпаючи. Я провожу по скроні, окреслюю брову, спускаюся до губ. Там, трохи нижче, на підборідді, має бути шрам. Він дістався йому через мене. Відбивав.

Торкаюсь великим пальцем і очі мої, напевне, стають, наче блюдця. Тому що шрам є. Господи, моє серце зараз зупиниться, настільки воно калатає.

— Дем'яне… — як підтвердження, докір. Та що завгодно!

— Перлинна моя... Ундіна...

Рошаль Шантьє

Подобається

#2361 в Сучасна проза
#1428 в Молодіжна проза

У тексті є: від ненависті до кохання, зустріч крізь роки, багатий хлопець і проста дівчина

Відредаговано: 28.06.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись