Три роки тому я викреслила його зі свого життя.
Людину, якій довіряла найбільше. Людину, яку колись кохала настільки сильно, що навіть не могла уявити свого життя без нього.
Він збрехав мені. І після цього між нами не залишилося нічого, крім образи та невисловлених слів.
Я була впевнена, що більше ніколи його не побачу. Але доля, здається, має дивне почуття гумору.
Тепер він живе просто навпроти.
Той самий погляд. Та сама самовпевнена усмішка. І та сама людина, яку я колись так сильно хотіла забути.
Він поводиться так, ніби між нами нічого не сталося.
А я досі пам’ятаю кожну його брехню.
Та що робити, коли минуле знову опиняється за сусідніми дверима?