1 236
Анотація до книги "Загублений простір"
Студент-історик повертається до рідного міста на літні вакації, спустошений розривом з коханою. Але рідному місту, брудному й занедбаному, є що запропонувати молодому самітникові замість сучасності, у якій він почувається чужим, - шпарину на інший бік реальності.
17 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНасолоджувалась смачними описами й атмосферою міста, однак трішки не вистачило чогось у завершенні, бракує кількох глав. З цієї новелли вийшла б фантастична повість.
Дуже гарно написано! Яскраво і соковито!
Дякую)
Ще ніколи Дніпродим не був таким ліричним!) Локації описані добре, чітко, без нагромодження деталей і абстрактності. Коли читаєш, гарно вибудовується візуальний ряд.
А Артем - просто чудово збита мамино-бабусина розмазня. За фінал я його ледь не заповажала)
Ніде так лірично не бухається, як в Димі))
Дякую тобі, друже)
Схоже, я буду першим коментатором, хто прочитав оповідання не з екрану, а у формі книги;-) (https://www.knygar.com.ua/site-products-do_druku-chornakishka/)
І цей факт ще більше підсилив враження, наче читаєш когось із маститих письменників. Дуже добірна мова і багатющий словниковий запас. Це той випадок, коли отримуєш задоволення від самого тексту, від вдало підібраних епітетів і вжитих дієслів. Погоджуюся з попередніми коментаторами, що цей текст хочеться випити до дна.
Маю лише одне зауваження, але й те - справа смаку. Було добре показано нікчемність головного героя. Але протягом твору в нього прокинувся інтерес до діяльності, яка, я сподівався, виправить його і приведе до хепі-енду. Шкода, що автор вирішив інакше.
Цікаве зауваження, справді. Таке прочитання мені на думку не спадало))
Думаю, що багато чого написано в попередніх коментарях - все ідеально, мені теж подобається - навіть не знаю, як описати відчуття, коли читаєш щось і там нема помилок - я Вас люблю!!!!!!!!!!! ;-) Є багато авторів, що пишуть на сайті без помилок і це однозначно круто)))))))) але сухо - може того, що до кінця не зрозуміла, що і до чого (не "впіймала" суті - мені не вистачило ясності, чи роз"яснень якихось, чи емоцій),а може тому, що так написано, що кожен має сприймати по-своєму - але в іншому все круто. Дякую!!!!!! Удачі Вам!!!!!!!!
Жаркий Подсолнух, Дякую) Я не зовсім зрозуміла частину про те, що не зрозуміло, але відчуваю позитив))
Ніколи б не подумав, що буду таке читати.
Я зовсім не розумію й тих, хто цікавиться якимись знаменитими містами і їх архітектурою, а тут про якісь розвалини Дніпродзержинська..
Але Ви умудряєтесь писати цікаво і красиво навіть про таке.
Напевне вмієте бачити сенс в усьому.
Можливо саме тому Ваші коментарі такі змістовні.
Часто твір буває такий, що "поглянь - і мимо", а Ви умудряєтесь і про нього детальний коментар написати.
Дякую на доброму слові. Мені дуже приємно.
Не можу сказати, що я великий патріот Дніпродиму, але ось цей його бік мене приваблює - те, що особливо занедбане й покинуте.
Для мене історія більш психологічна, ніж містична. Трошечки забагато міста - якщо в ньому не живеш, увага не тримається на деталях. Мова чудова! Дякую!
:)
Доброго дня!
Сподобалося оповідання. Гарна мова. Підкупає небайдужість до міста й зацікавленість його долею. Але це водночас є перевагою й недоліком оповідання. Така некваплива розмірена розповідь призводить до того, що потроху засинаєш. Фантастика є досить умовною. Найімовірніше це те, що називають магічним реалізмом.
Єдине незрозуміло - чому саме Адель перетворюється на своєрідну жертву цього загубленого простору, чому вона має покутувати те, що зроблено до неї.
Тетяна Левченко, Дякую за уважне прочитання. Погоджуюся із зауваженнями. Щодо Аделі можна поствити питання, чи дійсно вона там є.
Доброго дня, Ірино!
У Вас добрий стиль, сподобався. Шкода Адель, бідна-бідна дівчина.
Я так розумію, то ті дивні сни, які бачив Г.Г. були пов'язані з її загибеллю, що інтуїція підказувала хлопцю, що його коханої вже немає на світі.
Є два невеличких зауваження.
Перше стосується санітарної книжки. Вона ж робиться легко, за один день, щоправда потім треба деякий час чекати результатів аналізів. Отож, за логікою виходить, що у хлопця якась хвороба (якщо санітарну книжку йому треба робити саме за гроші).
Друге. Якщо будинок занедбаний, то у двері подзвонити не можна, бо у таких будинках немає електроенергії (є таке у Вас десь на початку оповідання).
Чудовий опис міста, але мені, на жаль, не вистачило динаміки у сюжеті. І не зрозуміло, чим саме Г.Г. привабив дівчину, адже він, судячи з того, що я прочитала про нього, не дуже гарний, не дуже кмітливий, ледащий та ще й випиває. От якби він був, наприклад, талановитим у чомусь (як наприклад, Сірано де Бержерак), то я б зрозуміла.
І мені хотілося б дізнатися, що саме сталося з Адель -- куди вона поділася насправді.
Ставлю лайк, бо мені сподобався Ваш стиль, Ірино. Я люблю читати про міста й усе, пов'язане з архітектурою.
Тіна Пак, Усе правильно щодо розселення, звичайно, що так і буває. Але, знову ж таки, питання не в логіці людини, а в логіці сну. У сні часто буденні патерни дій відтворюються в диких ситуаціях.
Приємно було обговорити)
Читаєш, як п'єш воду в спеку. Немає жодної "кострубатості", картинці в голові нічого не заважає. Розвиток сюжету, пряма мова - ідеально. Шкода, що пропустив такого автора, чи то пак авторку. От в конкурсі "Міські легенди", це оповідання повинно стояти на першому місці, і впевнений, що буде.
Ірина Пасько, Шкода. Якби Ви приймали участь в "Попелюшці", я б почав хвилюватись)))
Дуже атмосферна історія!
FanderlingART, *_* Дякую!
Ох, ну це багато в чому шикарна історія!
Зайшла до авторки через її коментарі іншим учасникам, з думкою, що в людини, яка пише їх так ґрунтовно, має бути щось своє, не менш гарне.
І не помилилася, чуйка не підвела!))
Ваше місто постає перед очима. Я не була там, якщо що. Хіба що на околиці)
І справа не лише в образності. Тут все на рівні і грамотність, і стилістика, і побудова тексту.
Я у захваті!
Лія Щеглова, Дуже-дуже дякую, надзвичайно приємно почути саме таку похвалу, бо це текст насамперед про місто. Дякую!
Цеее крутяк! Мені дуже сподобалось! Вся ця місцевість, яку "досліджує" Артем, така рідна і реально стрьомно-красива. Особливо все, що знаходиться в районі костела і комбінату я ніколи не думала, що комусь спаде на думку описувати ці райони) ми в ці місця ходили із хлопцем фотографуватись, всее облазили і обдивились) там зовсім інша атмосфера, випадаєш із часу.
Епізод із пустим трамваєм навів трошки жаху, мороз по спині пробіг, реально було "жутко")
Дякую за класне оповідання, я такий стиль (чи напрям) обожнюю, щиро прокайфувала.
Якщо у вас є що-небудь подібне, з радістю почитаю)
Ірина Пасько, Треба розповсюджувати серед земляків, оцінять )
Чекатиму на ваші нові твори))
Для мене - забагато зайвого "вокруг да около" і замало суті. Хоча видно, що автор старався. В будь-якому випадку, ви гарно пишете, приємний стиль письма. Успіхів вам.
Алиса Ольгич, Та дякую на доброму слові, чого ж) Усі мають право на свої погляди на те, що є "суттю".
Не знаю, чи спеціально, але у вас вийшов такий собі депресивний путівник невідомими пам'ятками Дніпродиму. Гарно, але моторошно.
Єдине зауваження: стр. 1 - "вступив до Дніпра" - якось двозначно))
Рудий Кіт, спеціально, так. Приблизно такого враження я й прагнула, зізнатися. Вступив до Дніпра - звичайна розмовна метонімія. Місто замість назви вишу. А звучить двозначно, бо такий уже "вступ")
Дякую, що прочитали.
Супер! Щастя - завжди міжчасся, існує як відчуття.
Уміння ним ділитися дається не всім. Дякую за насолоду від читання!
Ірина, Дякую за відгук)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати