862
Анотація до книги "Ялина"
Смертельно хвора журналістка потрапляє до в'язниці по звинуваченню у вбивстві редактора місцевої газети. У СІЗО вона стає заручницею містичних подій, які сягають своїми коренями лихоліття часів другої світової війни. Чи зможе вона змиритись із болісними відкриттями, чи подолає темряву, що виринула з минулого? Легенди не завжди залишаються тільки легендами.
4 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУ відгуку є спойлери.
Якщо коротко, то враження таке: ай-яй, занадто швидко, занадто малий обсяг для такої історії, все зіжмакано докупи. Спочатку такий неперевершено нудотний епізод про некрофілію, обригатися (це комплімент). По-моєму, дуже правильний підхід, усе чітко показано: некрофілія - це не гламурно, це жесть і огида, це кошмар. А то, знаєте, різні є тенденції висвітлення подібних явищ. Але далі, як російською говорять, "всьо так завєртє, что зємля закружи". Тема з принциповістю щодо історії, щодо висвітлення дій НКВС - актуальна, треба торкатися цих питань, треба про це говорити. Проте я не зовсім впевнена, що таку розповідь варто було вкладати в уста "ненадійного наратора" - жінки, яка явно весь час галюцинує й страждає через мозкову пухлину. Її стан робить всю історію сумнівною: і про некрофіла, і про редактора, і, на жаль, за аналогією - і про НКВС. Бо складно вірити людині зі спотвореним сприйняттям світу. Виходить - було чи наснилось, уся купою.
Монолог про Чортків якийсь "вставний". Місто класне, але його поетизація з сюжетом пов'язана опосередковано.
Зате - герої соковиті, яскраві, а епізод з душогубкою навіть більш моторошний, ніж некрофілські пригоди лікаря.
Настя Терен, Яснєнько) Ну от щось да, трошки перекручено вийшло на фініші. Нє, давайте я все-таки лайкну, а то шо я. Текст принаймні справді запам'ятовується, хоч і не до кінця вдало "зроблений".
Важко коментувати ваш твір. Бо усе, описане, не було б таким жахливим, як би не знання того, що усе (хай навіть частина) гірка історична правда. Сама зараз вивчаю події тих часів і, мабуть, тому в око впали і привабили старі світлини на вашій обкладинці. Сказати - подобається - язик не повертається, а от - вражена - так.
Ollami, Дякую.Так, твір вийшов важким, навіть писати його було емоційно дуже важко. Ви праві, велика частина описаного - страшна правда, про яку надто рідко згадують... На місці того спаленого будинку НКВД дійсно залишилось дуже багато тіл в'язнів. Їх не могли дістати з підвалів, такими вони були знищеними. Тож і виходить, що гуляючи сквером, ходиш по кістках...
Дещо складно написано, але вражає атмосфера описаних подій. Читаєш і мурашки по шкірі.
Arkit, Дякую) Так, з Ялинкою я трішки намудрувала :) якесь воно вийшло взагалі на мене не подібне, іноді самій страшно, що то я таке написала :)
Дійсно. Сусіди))). Дуже гарною мовою написано. Повністю потрапляєш всередину дії і плиеш разом з оповіданням). Читаєш, і відчуваєш задоволення. Дякую Вам. До речі. У мене є друге оповідання з цього ж циклу, більш гумористичне. Там Вероніка з котом проти відьмака з Чорткова воювали)))
Witold Pajgert, Sonia Pajgert, Дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати