576
Анотація до книги "Вірна чи Вільна "
"На початку Бог створив небо та землю..."
А на сьомий день перед Ним постав світ, який у майбутньому мав розквітнути ще більше та милувати очі Всевишнього.
Зараз переді мною те саме небо і та ж земля, тільки знищені людськими руками. Щодня десятки ракет пробивають небесне тло, щоб вдаритись об твердиню та зруйнувати нашу дійсність.
Я ж залишаюся крихітною перед усіма випробуваннями, ховаюся від жорстокості та продовжую бігти, щоб рятувати життя інших. Але на моїх руках гине світ, який тільки почав цвісти...
А на сьомий день перед Ним постав світ, який у майбутньому мав розквітнути ще більше та милувати очі Всевишнього.
Зараз переді мною те саме небо і та ж земля, тільки знищені людськими руками. Щодня десятки ракет пробивають небесне тло, щоб вдаритись об твердиню та зруйнувати нашу дійсність.
Я ж залишаюся крихітною перед усіма випробуваннями, ховаюся від жорстокості та продовжую бігти, щоб рятувати життя інших. Але на моїх руках гине світ, який тільки почав цвісти...
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПочаток мене дуже зацікавив. Молода дівчина, сильна духом але з чутливим серцем. Дуже делікатно показано бойові дії, але водночас доволі сильно. Є пафос, але не так, щоб це вже ставало занадто нереалістично, персонажі зберегли вразливість, незважаючи на всю жорстокість навколо. До середини динаміка стала провисати, я стала плутатися, до кого ж Соня таки має почуття – взяти хоча би сцену з Артуром. Справив враження початок розділу Листопад, сцена з листям, та сильний фінал, який став водночас неочікуваним і болючим.
Юний, Дякую вам за твір!
Загалом книга мені сподобалася. Діалоги можливо, надто піднесені – взяти хоча би сцену поцілунку, яка дійсно зворушлива, але після неї вистачило б простого “дякую”, ніж запевнення, мовляв, подарувала бажання жити – людина з таким пораненням, як у Богдана, ще напевно радше була б у сплутаному стані свідомості. Або коли в останньому розділі Соня дивиться на Вадима – “...військовому ставало важче дихати” . Зважаючи, що оповідь йде від першої особи, ніхто так не формулює, дивлячись на близьку людину.
Але це загалом невеликі зауваження. Головна героїня жива, справжня, поетичний опис має своїх поціновувачів, твір лишає легкий сумний присмак.
Поставила зірочку і щиро бажаю подальших успіхів!
Dana N, Дякую! Обов'язково зверну увагу на всі зауваження. Звісно, є недоліки, адже пишу здебільшого на емоціях і стараюсь опісля надто сильно не редагувати.
Це велика приємність, що історія Соні залишає якийсь відгомін у душах читачів)
Переді мною розгортається картина, яку Бог колись створив з чистої краси, але зараз вона зруйнована до невпізнаваності. У цьому світі, який усе ще несе на собі відбиток Його величі, я залишаюся лише маленькою частиною, що намагається знайти сенс серед безпощадної руйнації. Щоденне насильство змінює нас, забираючи те, що ми колись вважали стабільним. І хоч я намагаюся рятувати інших, я відчуваю, як сама стаю частиною цієї безжальної боротьби, де кожен крок відходить від того, ким ми могли б бути. Чи є ще шанс побудувати нову реальність, коли в серці світу панує така темрява?
До речі, як Ви оціните мою книгу за посиланням у цьому коменті нижче? Якщо сподобається буду вдячний підписці! Просто реально цікаво почути Вашу думку після прочитання мною Ваших творів!
Моя книга за посиланням знизу:
https://booknet.ua/book/dolina-krizhanih-slz-b431367?open_details=1
Вадим Булава, Дякую за відгук! Ваші слова справді торкнулися всіх струн моєї душі, надихнули, змусили задуматися... Тож я із захопленням порину у Вашу творчість, адже книга вже манить мене своєю назвою. Спасибі за покликання!
Вітаю з новинкою!)
Кара Веллс, Дякую!)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати