Весінє небо

Написання віршів це як пошук своєї дороги в житті, весь час шукаєш, та гадаєш що не можеш знайти, і після того як пройшов певний проміжок часу, розумієш , що знайшов цей шлях просто не звернув уваги на цей момент життя.
Ми точно не можемо знати що чекає нас через годину, хвилину, та ми точно можемо знати ,що ми можемо зробити, і через що нам доведеться пройти, щоб досягнути своєї мети.
Коли пишеш вірші, немов потрапляєш в інший світ, який існує тільки в твоїй голові, і кожен хто прочитає те що пишеш, він побачить цей світ посвоєму, в кожного виникатимуть свої емоції.
Тому коли ми читаємо не важливо вірш це чи новелла, ми думаємо про одне і теж, але уявляємо зовсім різні картинки.