Василина
958

Василина

Зоряна Грабар
Повний текст · 3 стор.
4
До бібліотеки
  • Опис
  • Зміст книги
  • Коментарі · 1
Анотація до книги "Василина"
Сонце, зачепившись за вершечок порослої ялицями гори, тче мереживо прийдешнього дня. За килимом трави, що спинається до неба, за могутнім тілом старого явора й чіпких заростей ожини ховається її хата, що визирає у світ лазурними вікнами. «Васили-и-и-но!» – гукає чоловік, приклавши долоню до очей – сонце засліплює його погляд з-під густих темних брів. Його обличчя смагляве й худе, з двома глибокими рівчаками-зморшками біля вуст, губи тонкі та суворі. Василина не бачить, як Далібор ступає на стежину, яка біжить ген аж за гору, відтак ховається у хвилях стрімкої ріки, як чоловік складає навхрест руки на грудях і виглядає її, ховаючи ув очах темінь грозових хмар.
Зміст книги: 1 глава
Василина

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Нехай кожна ваша книга, колего, знайде свого читача та сотні відгуків. Бо то ж найяскравіша мотивація писати нові книги. І щастя кожному з читачів!

Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше